Масштаб і рівень явища

Сергій Білокінь

Проблема зводиться до того, що попри особливості, закладені в КТМ під час організації, Клуб існував не в міфологічному вимірі, а цілком реально й дуже ефективно. Міфологічного характеру він не мав абсолютно, що було відомо усім сучасникам. До складу Клубу входили найкращі, знакові поети того часу – Василь Симоненко, Василь Стус, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Іван Драч, Ірина Жиленко, Станіслав Тельнюк, Микола Холодний, прозаїки – Євген Гуцало, Євген Концевич, Валерій Шевчук, Володимир Дрозд, літературні критики – Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, художники – Алла Горська, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Веніамін Кушнір, Галина Зубченко. За ними пішли діячі кіно (Сергій Параджанов, Юрій Ільєнко), філософи (Василь Лісовий), композитори (Леонід Грабовський, Володимир Губа) та інші.

Але було б великою помилкою вважати, що до Клубу входили тільки гуманітарії. Ідеться також про математиків (Ніна Вірченко), медиків (Ярослав Геврич, Любомир Пиріг), фізиків (Олексій Ситенко), біологів. Мова йде про велику епоху й ціле покоління.

Із наявних джерел випливає, що в історії повоєнної України Клуб творчої молоді «Сучасник» був явищем ключовим і визначальним. Він єднав усю талановиту, ба навіть найталановитішу частину повоєнного студентського покоління Наддніпрянщини.

Їхні долі склалися дуже по-різному. Дехто зробив видатну кар’єру (І. Драч, В. Коротич, В. Дрозд, а разом з ними одесит В. Яворівський). На декого чекала в’язниця (Василь Стус, Микола Холодний, а разом з ними львів’янин Ігор Калинець). Спілка письменників далі продукувала «творчий потік», але молоді поети раз і назавжди визначили рівень якості.

Коли велика кількість талантів такого масштабу стає плече до плеча поза офіційними організаціями, неминуче виникають питання. Була, видно, якась внутрішня нагальна потреба у їхньому організаційному оформленні. Вони мали якісь спільні інтереси і, перепрошую, ідеали.