Початок клубу

Сергій Білокінь

У різних виданнях, навіть енциклопедіях вказують різні дати його заснування. Хочу звернути увагу на запис у щоденнику Леся Танюка від 8 березня 1960 року про святкові збори у Київському театральному інституті: «А потім залишились, почекали до сьомої: перші збори нашого клубу, який ми вже ніби створили. Був Костя Кримець і Женя Ганін від музикантів, був Ігор Ткачиков від архітекторів, була вся наша “щедрівна група” з консерваторії, Олесь Бердник представляв письменників. Ну, про це окремо – блокнот 8Б [37, 555–590]. […] Начальству – директорові ми пояснили, що це комсомольський актив. Розплився в усмішці».

На першій, дуже велелюдній презентації альманаху «Зона» [42, 255], яку 13 березня 1996 року провів покійний Юрій Хорунжий у Будинку літераторів і на яку зійшлися колишні вояки УПА, колишні політв’язні й багато нинішньої молоді, стало очевидно, що присутні представляли різні громадсько-політичні течії. Я спеціально обговорив цю тему з Л. Світличною та іншими діячами. Визначилося, що шістдесятники відразу пов’язалися зі своїми попередниками, зокрема упівцями, коли самого слова дисидент ще не було в обігу, і слідом за ними рухались у напрямку до державної незалежності України. У політичному сенсі це однозначно був Рух опору. Ще один показовий момент. У «словнику дисидентів» немає, і це правильно, Івана Макаровича Гончара з його Музеєм, немає людей його кола, а це не просто гурт людей, а увесь український Київ. Можна говорити ширше – зрештою, про всю Україну, себто про тисячі громадян, які між Україною й інтернаціоналом вибирали Батьківщину. Нарешті, ще одне слабке місце в застосуванні поняття. У значенні «незгідний» інакодумання має сенс вторинності. Отже, виникає питання: чому маґістральну лінію українства мають представляти Скаба, Кондуфор, Єльченко, їхні прислужники й помічники, а діячі Клубу творчої молоді, що формували нашу культуру і втілювали «сіль землі», визначаються як похідне від Скаби та інших? Лишаю відкритим інше питання, що це було – опір чи національно-визвольний рух? Зрештою, опір також має сенс вторинності.

Щоб витягти з історії шістдесятництва явище КТМ, у дальшому викладі засновуюсь на випущених друкарським способом запрошеннях та одній афіші (вечір на Першотравневій естраді, що став вечором «під штахетами»). Її представила на виставці Музею шістдесятництва, присвяченій родині Цимбалів, Вікторія Михайлівна Цимбал. Якщо за комуністів запрошення не «літувались», тобто цензури не проходили, найпильнішої уваги зазнавали саме афіші, тому існує лише одна така афіша.

Організаційним стрижнем у доборі матеріалів є точні дати, які є в запрошеннях, що перебувають на руках. Джерелом до датованих біограм чільних діячів Клубу можуть правити їхні трудові книжки та особові справи. Так, я опублікував офіційні біографії Василя Стуса й Івана Світличного. До вказаних дат-орієнтирів масових громадських акцій треба додавати супутні подробиці з коментарями.