Додаток. Музей шістдесятництва

Сергій Білокінь

Коли від тих подій минуло 40 років, з ініціативи Надійки Світличної зібралася група шістдесятників, що обговорила ідею майбутнього Музею. Головою було обрано Галину Возну, дружину Веніаміна Кушніра. За свідченням Миколи Плахотнюка, сформулювала концепцію, надіславши невдовзі з Америки її текст, Надійка Світлична:

«Концепція створення
музею шістдесятництва у м. Києві

Музей має відображати історичне місце і значення шістдесятників у духовному розвитку українського суспільства другої половини ХХ століття.

Музей повинен показати феномен шістдесятників як переломний момент в історії Української культури радянського періоду. Після руїни і занепаду 30–40–50 х років це були перші кроки нонконформізму, неприступливості і впертої опозиції в літературі, образотворчому мистецтві, театрі, кіно.

В експозиції музею будуть представлені такі матеріали (розділи)

I. Історичні передумови:

1) Суспільно-історична атмосфера в Україні на початку 60 х рр. (преса, документи, фото, спогади).

2) Періодизація і диференційна характеристика різних груп шістдесятників (м. Київ, Львів, Одеса, Житомир та інші).

3) Література про шістдесятників (тогочасна в Україні та діаспорі). Сучасний погляд на шістдесятників (документи, статті, видання).

II. Діяльність Клубу творчої молоді (1962–1965 рр.). Фото, спогади, документи.

III. Самвидав. Художні твори, політико-публіцистичні матеріали, передруки на Заході.

IV. Літературний доробок шістдесятників. Широка панорама статей, видань від початку 60 х років через самвидав і до сьогоднішнього дня в Україні та діаспорі.

V. Значення діаспори. Особи, що поширювали доробок шістдесятників: організації, окремі люди (видання, фото, спогади).

VI. Матеріали судових справ шістдесятників.

1) Перебування в тюрмах, психіатричних лікарнях, таборах, на засланні. Листи, фото, спогади, особисті речі.

2) Зв’язок із загальносоюзним дисидентським рухом. Дисиденти росіяни, євреї, литовці, латиші та інші. Дружини політв’язнів (фото, листи, спогади).

3) «Велика зона». Репресії серед тих, хто підтримував і поділяв ідеї шістдесятників (речі, спогади, листи).

VII. Художники-шістдесятники, діячі театру, кіно.

IХ. Значення шістдесятників у суспільному оновленні 80–90 х років і побудові Української Держави.

Насьогодні у приватних збірках є близько 1000 експонатів: літературних творів, фотографій, самвидаву, листів, особистих речей, до 100 картин, графічних робіт, скульптур художників і скульпторів-шістдесятників.

За 2–3 роки передбачається поповнення фондів музею на 40–50 %.

Для розміщення експозиції музею потрібно 5–6 кімнат загальною площею 320–350 квадратних метрів у центральних районах м. Києва.

Сподіваємось, що держадміністрація м. Києва знайде можливість і буде сприяти створенню цього унікального музею.

Ініціативна група».

Після Г. Возної правління громадської організації «Музей шістдесятництва», що мала досліджувати феномен шістдесятництва як суспільно-культурного й суспільно-політичного явища, очолив Микола Плахотнюк. Нині організацією керує Лесь Зарецький. 20 березня 2000 організацію було зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції. 29 січня 2008 року Музей шістдесятництва було переведено на статус відділу Музею історії м. Києва (завідувач М. Плахотнюк). У 1920 ті роки громадська організація одержала б назву «Друзі музею». Укази занадто балакучого Президента України В. Ющенка № 908/2006 від 31 жовтня 2006 року, 801/2007 від 31 серпня 2007 року та 702/2009 від 2 вересня 2009 року ідею музею остаточно леґалізували, але нормальної роботи йому не забезпечили.

Не маючи приміщення, музейники-ентузіасти провели вечір молодої української поезії 60 х років ХХ ст. (5 березня 2009, Будинок художника), виставку «По цей і по той бік ґрат» (травень–грудень 2009), вечір до 80 річчя А. Горської та І. Світличного (вересень 2009; обидва в Музеї М. Грушевського) та багато інших заходів. Відповідно до розробленої «Концепції створення музею шістдесятництва у м. Києві» за ці роки було зібрано профільну бібліотеку (понад 6 тис. книжок), до 100 картин, скульптур і графічних творів, кількасот музейних експонатів. Музей переміг у конкурсі, організованому Благодійним фондом «Україна 3000» серед музеїв України. Культурне майно іде за кожною людиною. Багато років музейні фонди було розпорошено по різних приміщеннях, у тому числі приватних.

Скромна експозиція Музею шістдесятництва відкрилася для огляду 22 серпня 2012 року і викликала вибух ентузіазму серед громадянства. Зали музею були переповнені. Глядачів зустріла композиція «Широке море України» – світлини шістдесятників на тлі великої мапи. Поруч – відтворення вітража Опанаса Заливахи, Алли Горської, Людмили Семикіної та Галини Севрук. На історії музею та його експонатів можна простежити долю всієї неприкаяної нині української культурної спадщини.

Експозицію Музею шістдесятників склало те, що пережило час, – їхні мистецькі твори й багато інших артефактів. Це картини Сергія Отрощенка, Опанаса Заливахи, Веніаміна Кушніра, Люби Панченко, Любові Міненко, ґравюри Алли Горської, Георгія Якутовича, Василя Перевальського, Софії Караффи-Корбут, Миколи Стороженка, цикл «Табірних мотивів» Григорія Герчака, скульптури Бориса Довганя, Володимира Луцака, Аліси Забой, книжки з бібліотеки Надії Світличної. До давнішого часу належить магнітофон та касети Івана Світличного з записами голосів українських поетів, мольберт і пензлі Веніаміна Кушніра, свита Павла Стокотельного, яку пошила Людмила Семикіна, нарешті, епітрахіль, яку виготовив Опанас Заливаха для священика Василя Романюка (він похрестив сина Надії Світличної Ярему). Потужне враження справляють також «вещдоки» з печатками гебістської експертизи, повернуті реабілітованим в’язням, їхнє табірне листування тощо .

На початку 1960 х років Клуб творчої молоді «Сучасник» відіграв ключову роль у громадсько-політичному й культурному житті української столиці. Студентська молодь зібралась тоді у столиці з усієї України. Велику роль відігравали міжособистісні контакти з молодими діячами Львова та інших міст, що поширило їхні впливи на всю територію. Катеемівці підтримувала контакти з представниками попередніх поколінь. Відтак Клуб став центральною структурою шістдесятництва.

Висловлюю сердечну подяку Миколі Плахотнюку та Вікторії Цимбал за допомогу в роботі.