Георгіївська церква. Рік 1932

Сергій Білокінь

Збереглися відомості про знесену невдовзі Георгіївську церкву з надгробком молдавського та валаського господаря Костянтина Іпсіланті (похований 1816) [777]. Про надгробок Іпсіланті писав ще Євген Кузьмін [778]. Із санкції Київської міськради церкву пристосували для т.зв. «культосвітнього» використання. 16 березня 1932 року комісія у складі К.Антиповича, В.Базилевича, І.Бондаря, Ф.Ернста й Б.Пилипенка констатувала:

«Художній трьохярусний іконостас середини XVIII ст. (видатний та гарно збережений зразок стилю рококо роботи майстрів Растре[л]лівської школи) розібрано та звалено в безладді всередині головної частини будови, де проводиться ремонт, без будь-яких заходів щодо його збереження. Перебування іконостасу в такому хаотичному стані не дає змоги перевірити наявність всіх його частин та стан їх збереження. Перегляд низки фрагментів не дав вказівок, що розборка іконостасу була проведена задовільно, оскільки ці фрагменти не мали ні номерів, ні інших ознак, які б подавали відомості про їх місце в іконостасі. Це дає підстави визнати, що розборка була переведена ненауково, безпланово та що частково зруйновано пам'ятку» [779].

Наступного дня, 17 березня 1932 року робота продовжилась. В ернстівському щоденнику з’явився запис: “В 3-4 год. комісія краєвої інспектури – огляд Георгіївської церкви, де розібрано іконостас і пошкоджено надгробок Іпсіланті” (Арк. 95). В акті пам’яткоохоронці записали: «Зовнішній огляд будови з'ясував, що вона перебуває в цілком занедбаному та безгосподарному стані» [780]. А 1 червня 1933 року в щоденнику з'явилася ще одна нотатка: «Ввечері засідання в Комісії охорони пам.['яток] культури. Питання про надбудову Георгіївської церкви (вирішено дозволити; надгробок Іпсіланті залишити на місці)» (Арк. 116).

Примітки

777. Див.: Щербина Вол. Спомин у Києві про рід Іпсіланті // Київ та його околиця. [К.:] ДВУ, 1926.

778. Кузьмін Євген. Київські надгробки // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. Зб. І. [К.,] 1930 (на обкл.: 1931). С. 157. Автор надгробка – С.С.Піменов.

Кузьмін Євген Михайлович (10/22 січня ??? 1871, Люцерн, Швейцарія – 9 липня 1942, Казалінськ, Казахстан) – мистецтвознавець, теософ (Білокінь С. Кузьмін Є.М. // УРЕ. Вид. 2. Т. 5. К., 1980. С. 560). Закінчив Київське юнкерське училище (1891). Був арештований 1919, 1926 та 29 грудня 1937 (під час арешту вилучено 3 шпаги). Вирок окремої наради при НКВД СРСР від 22 вересня 1938: «как соц.[иально] опасный элемент сослать в Казахстан сроком на пять лет» (ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 58358 ФП / кор. 1467. Арк. 3, 4, 60).

779. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 9. № 1499. Арк. 11. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. Ч. 2. С.130.

780. ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 7. № 197. Арк. 182-184; Ф. 166. Оп. 9. № 1499. Арк. 11, 105. Нестуля О. Доля церковної старовини. Ч. 2. С. 87.