Велетень мистецтвознавства (2)
Сергій Білокінь
Стаття під назвою «Велетень мистецтвознавства» була опублікована в журналі «Пам’ятки України» в 1989 р. Нині читачам пропонується значно розширений варіант тієї статті, тож не дивуйтесь, що частина тексту співпадає.
В українському мистецтвознавстві його внесок остільки монументальний і поважний, як стародавня піраміда. Лише Данило Щербаківський і Кость Широцький охоплювали матеріал так широко й грунтовно, але дочасна смерть забрала їх обох. Як бачимо тепер, з-поміж учених минулого найфундаментальніший доробок залишив по собі саме Стефан Таранушенко. Він збагатив україністику низкою засадничих праць, і зараз його концепції й настанови визначальні.
Стефан Таранушенко навіки склав свої струджені руки 13 жовтня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі. Навіть саму свою смерть учений зумів прикрасити вчинком великої громадської краси. Усе своє культурне майно він передав народові: папери, фототеку, кресленики, книжки з інскриптами й збірку графіки було передано до рукописного відділу Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (тепер Інститут рукопису Національної бібліотеки України). Там вони склали 278-й фонд (6285 од. зб.) [1], і я мав честь його описати.
Яке страшне, яке щасливе життя!
Примітки
1. Див.: Лисоченко І.Д., Маєр Т.Г. Таранушенко С.А. // Особові архівні фонди Інституту рукопису / Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського: Путівник. К., 2002. С. 532-541.