На умолчаніє мелниці фамілної

Микола Зеров

На річці Чумгачку, без служби дворянин,

Бездійствуя стоїш отечественний млин,

На славнім місці сем през предків заложонний

І слави нашої свидітель незелжонний.

Умалилась вода, не грають лотоки

І – насажденіє дідівської руки -

Тополі і дуби схиляють токмо чола

На праздниї твої, немелющиї кола.

Колись, во времена тяжких і горких бід,

Од глада рятував ти Грабуздовський рід,

В широкі лантухи точа одмінні брашна,

Тим часом, як крупа гречана, пшінна й яшна

В приправах розних наш приоздобляла стіл,

А Грабуздовський кінь і Грабуздовський віл,

В самім Пирятині нотовані хвалою,

Во гладкості своїй сіяли красотою.

Достатку і богацтв пройшли златі літа.

Млин став, не йде вода, – все в світі суєта,

І владарка світів, Недоля непоборна

Наш знакомитий рід взяла на люті жорна.

Забвенний пам”ятник прешедших поколінь,

Мій млине! я, як ти, єсьмо обидва тлінь,

І навіть повесні, з прибулими водами

Не бачить нам підвод, вантажених мішками.

Примітки

76. Бібліологічні вісті. 1927. № 1 (14). С. 104-105. Передруковувана у посмертних зеровських збірках, ця елегія виглядає дисонансом з рештою його неокласичних творів. Навпаки, введена у спільний контекст з іншими стилізаціями грабуздовського циклу, вона знаходить у нім своє органічне законне місце.

Сучасній українській гідроніміці відомо дві річки з такою назвою – Чумгак і Чумгачок. Чумгак – це права притока Сухої Оржиці правої притоки Оржиці правої притоки Сули лівої притоки Дніпра. Населені пункти – Кантакузівка, Перервинці, Білоусівка, Митлашівка Драбівського району Черкаської області, Круподеринці Оржицького району Полтавської області (у Арандаренка зафіксована у формі Чумгачок). Чумгачок – притока Чумгака (Словник гідронімів України. К.: Наукова думка, 1979. С. 615).