Початки еміграційної контрпропаганди

Сергій Білокінь

Розглядаючи тему «Большевизм і шевченкознавство», входимо в тематику вимушеної пропаганди, якою мусили бавитися підсовєцькі вчені і яку фіксували й викривали на еміграції, протиставляючи їй контрпропаганду. Збирання матеріалів із еміграційних видань міжвоєнних років складає спеціальне завдання. Як відомо, Степан Сірополко [14] ще 1935 року звернув увагу на видання, редактори якого Андрій Хвиля та Євген Шабліовський, що належали до найвищого в УРСР номенклатурного рангу (обидва були репресовані) дозволили собі у шевченківському вірші «До Основ’яненка» просто викинути два рядки:

А до того Московщина,

Кругом чужі люди

і замість них поставити крапки [15].

Ще не розкрито заявлену тему за українською пресою часів німецької окупації, коли німецький тоталітаризм дозволяв «викривати» тоталітаризм совєцький. Не багато допоможе в цьому й двотомник Костянтина Курилишина [16], оскільки численні згадки імен різних авторів, починаючи від Шевченкового, здебільшого не мають у його праці не тільки що назв тієї чи іншої їхньої публікації, а навіть самих чисел газети. Типовий приклад: «Редакція «Наших днів» ознайомлювала читачів із поезією О.Гай-Головка, С.Гординського, М.Зерова, П.Карманського, І.Коваліва, Ю.Косача, Є.Маланюка, Б.Нижанківського, М.Ореста, Т.Осьмачки, В.Пачовського, О.Тарнавського, Лесі Українки, а також з оповіданнями, новелами, нарисами, повістями В.Гірного, І.Головацького, С.Гори, Д.Гуменної, І.Керницького, Н.Королеви (sic), Ю.Косача, А.Любченка, М.Струтинської, Г.Східного та ін.» Розуміється, автор міг дати багато більше інформації, аніж побажав дати.

Примітки

14. Сірополко Ст. Розп’ятий Шевченко // Тризуб. 1935. Ч. 10. С. 4.

15. Шевченко Т. Поезії / Під ред. А.А.Хвилі і Є.С.Шабліовського. Вступна стаття А.Хвилі. Х.: Література і мистецтво, 1934. 426, [6] с.