Юрій Гаврилович Бойко-Блохин

Сергій Білокінь

Після статті з років війни «Шевченко, визволений від большевицької фальсифікації» (1944) [22] Бойко-Блохин (1909 – 2002), у мирні часи написав ширшу розвідку «Фальсифікація Шевченка в УРСР» [23]. Він виклав у ній справді не веселий матеріал, але й підсумок з нього не виглядає об’єктивним:

«Там, де існує стала засада фальсифікації, там убивається в корені нахил до наукової сумлінности. Цим можна пояснити, що совєтські шевченкознавці мають великі занедбання і в тих ділянках, де вони могли б мати осяги. Академічні видання творів Шевченка, 5 томів, видані в р.р. 1949-53, мають багато хиб текстологічного характеру. А вже справжнім скандалом для Інституту літератури ім. Шевченка є те, що навіть в академічному виданні творів нашого поета не вміщено твору «Якби то ти, Богдане п’яний», приналежність якого Шевченкові ні в кого не може викликати сумніву. Не було сумніву і у редакторів видання – академіків. Вони просто-напросто зцензурували Шевченка і тим на віки-вічні покрили свої імена ганебною славою душителів слова великого поета України» [24].

Прикро, що так легко й однозначно висловився відірваний від метрополії вчений. Сам він добре пам’ятав своє власне ув’язнення у справі СВУ, але чомусь у повоєнних публікаціях своїх колег, у їхніх вимушених купюрах чи й брехнях не побачив того страхіття, що за тим стояло, і не знайшов для колег жодного співчутливого слова.

На еміграції систематично боролись проти совєцької пропаганди двоє авторів – Богдан Кравців і Петро Одарченко, які залишили в цій царині велику наукову спадщину.

Примітки

22. Пор.: Бойко-Блохин Юрій. Більшовицькі фальсифікації Шевченка // Він. вісті. 1943. 11 березня. № 20 (165). С. 3 – 4.

23. Бойко Юрій. Фальсифікація Шевченка в УРСР // Бойко Ю. Вибране. Т. ІІІ. Мюнхен, С. 213-228.

24. Там само. С. 228.