Дашкевич – просвітитель

Сергій Білокінь

Дашкевич не лише дослідник, а й активний просвітитель, причому його начерки про різних діячів мають потужний мемуарний елемент. Якщо цей елемент, щедро розкиданий то там, то тут по восьмистах сторінках його праці, послідовно визбирати й скласти докупи, вийшла б, попросту сказавши, книжка спогадів, якої він не написав. З надр своєї потужної пам’яті автор визбирав відомості, що навіть, здавалося б, чистої води українські діячі Євген Коновалець, Володимир Кубійович, Роман Бжеський походили теж не з українських, а цього разу вже польських чи українсько-польських родин, а ми знаємо, як багато вони, а за ними, скажімо, закохана в Михайла Бойчука Софія Налєпінська зробили для України. Отже, “Постаті” Ярослава Дашкевича присвячено передусім історії української Галичини, столицею якої був золотоверхий Київ.

Його «Постаті» – про український Львів. Навіть вірмени чи росіяни згадуються в нього остільки, оскільки вони працювали для України. Маґістральна тема Дашкевича – історія організованого українського політичного руху.

Подібним чином будував свою “Історію України-Руси” Михайло Грушевський – в масиві історичного процесу на нашій території він вибирав рух українства [32]. А наш сучасник Яр.Дашкевич розповідає, що

“західна вітка українського народу ще у ХІХ ст. міцно увійшла в європейське суспільство, існувала політично структурована нація (краще структурована, як тепер), яка, незважаючи на різні політичні течії і напрями, вся від першої чверті ХХ ст. жила єдиним бажанням: утворенням незалежної Української держави” [33].

У цьому відношенні старий український Львів мав навіть певні переваги перед старим українським Києвом, адже до Старої Громади Володимира Антоновича, Олександра Кістяківського й Павла Житецького військовики не входили. А коли в червні 1917 року на Другий військовий з’їзд прибув до Києва уже згадуваний Роман Бжеський, запропонувавши підняти загальне повстання проти Росії, діячі Центральної Ради Петлюра й Порш вчинили йому відчайдушний опір [34]. Завжди сутужно було й з українськими банкірами. Коли з’явився реальний кандидат на Президента В.Гетьман, його було ліквідовано. Стало сутужно і з банкіром Ющенком.

Примітки

32. Див.: Багалій Дмитро. Акад. М. С. Грушевський і його місце в українській історіографії: Іст. – критич. нарис // Черв. шлях. 1927. № 1. С. 160–217. У скороченні: Багалій Дм. Нарис історії України на соціяльно-економічному ґрунті. Т. 1: Історіографічний вступ і доба натурального господарства. Б. м. : ДВУ, 1928. С. 73-88.

33. Дашкевич Ярослав. Постаті. Вид. 2, випр. й доп. Льв., 2007. С. 526.

34. Там само. С. 550.