Ранній період

Сергій Білокінь

Тарас Шевченко народився вже на самому схилку Гетьманщини, причому на батьківщині пробув зовсім мало. Волею його пана Павла Енгельгардта (1798-1849) роки становлення минули в нього на Півночі, далеко від України: з осені 1829-го до лютого 1831 року він перебував у Вільно, відтоді до другої половини травня 1843 року – в Петербурзі (там 22 квітня 1838 року Енгельгардт підписав йому відпускну). Проживання безмежно обдарованого й національно свідомого юнака на чужині, природно, загострило його любов до рідного краю, і його потяг до нього виявлявся передусім у мріях про її старовину та її пам'ятки. Його стихійно тягло до гетьмана нереєстрового козацтва, одного з керівників повстання 1638 року Якова Остряниці, одного з керівників повстання 1594 року, четвертованого у Варшаві Северина Наливайка та полковника кальницького, героя національно-визвольної війни 1648-1657 років Івана Богуна (Гайдамаки, рядки 1140-1144), але, розуміється, не до імперських намісників – генерал-губернаторів Лєвашова чи Ґур'єва.

Пізнання України бурхливо відбувалось у Шевченка в Петербурзі під час студій відповідної лектури. 6 листопада 1838 року датується «Тарасова ніч», а в жодному з історичних джерел, крім «Історії русів» [31], немає самого цього виразу, а Тараса Федоровича ніде більше не називають Трясилом. З цього випливає, що на цей час поет уже читав «Історію русів», яка на той час ходила лише в рукопису [32]. Шевченко писав у «Гайдамаках» про свої візії:

Пишними рядами

Виступають отамани,

Сотники з панами

І гетьмани – всі в золоті,

У мою хатину

Прийшли, сіли коло мене

І про Україну

Розмовляють, розказують,

Як Січ будовали,

Як козаки на байдаках

Пороги минали […].

(Гайдамаки. ПЗТ. Т. 1. С. 131).

За мотивами історії Гетьманщини Шевченко виконав композицію «» (1836-37), що належить до циклу «», «», «», «» (1835-37). 1840 року він створив відому акварель – «» – ілюстрацію до пушкінської поеми «Полтава». У цьому ранньому творі видно, що тоді Шевченко ще не дуже уявляв, як насправді міг виглядати всередині будинок генерального судді, тим більше не встиг усвідомити ідейного спрямування поеми. Так само в Петербурзі він познайомився з літературними творами Г.Квітки-Основ'яненка – «Салдацький патрет», «Головатий», «Сердешна Оксана» і в жовтні 1841 р. намалював дві ілюстрації до його «Знахаря», натомість сам Квітка довідався про Шевченка як талановитого молодого поета з листа Є.Гребінки навіть ще раніше – лист датований 18 ХІ 1838 року. На його перші, ще дитячі враження у Петербурзі нашаровувалось життя нехай і далеке від рідного краю, але в середовищі органічно сформованих земляків, з їхніми піснями, звичаями, їхньою недеформованою психологією. Межи відповідно настроєними до ладу кріпаками, що мешкали при своїх панах у Петербурзі, квітла відповідна ідеологія:

[…] –

Така її доля!

Зажурилась, заплакала,

Як мала дитина.

Ніхто її не рятує…

Козачество гине,

Гине слава, батьківщина,

Немає де дітись.

Виростають нехрещені

Козацькії діти,

Кохаються невінчані,

Без попа ховають […].

(Тарасова ніч. СПб., 6 листопада 1838).

Примітки

31. Кошова Людмила. Шевченко та «История Русов» // Шевченко. Річник 1-й. Х.: Держвидав України, 1928. С. 155-174.

32. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 тт. Т. 1. К.: Наукова думка, 2001. с. 608.