Шевченкіана

Сергій Білокінь

У єфремовському “Повному зібранні творів” Шевченкових вийшло, як відомо, лише два томи – “Щоденні записки (Журнал)” (1927) та “Листування” (1929). Восьмий том, присвячений Шевченковій малярській спадщині, 1932 року був віддрукований, але в світ не вийшов. Наклад було знищено. Від бібліографа Федора Пилиповича Максименка я маю найповніший з усіх відомих нині примірників цього видання [682]. У цьому томі, що його готував не раз згадуваний акад. Ол.Новицький – добрий знайомий П.Потоцького – жодної згадки про Павла Платоновича та його збірку чомусь немає.

Тим часом 1938 року в журналі “Малярство і скульптура” (редактор Г.Радіонов) з’явилась репродукція з текстівкою “Невідома акварель Т.Г.Шевченка “На березі Аральського моря”. Належить П.Потоцькому” [683]. Опублікований по війні в Ташкенті щоденник А.І.Бутакова дав можливість уточнити атрибуцію [684]. Отож у повоєнному виданні “Малярської спадщини” акварель відтворено з точнішою назвою – “Острів Чикита-Арал”, причому з точною датою – 17 травня 1849 року. Виходить, Шевченкову акварель, – яка випливла вже напередодні загибелі збирача, щоб потім знову зникнути, – Потоцький набув або атрибутував уже після 1932 року, принаймні, мабуть, не раніше цього року. Треба думати, у непевний час люди прагнули передати свої скарби у надійні руки, несучи їх до Музею України. На жаль, згодом твір загубився. У коментарі 1963 року сказано: “Сучасне місцезнаходження оригіналу не встановлено” [685].

Як пригадуєм, у другому листі Потоцького до Єфремова, що датується кінцем квітня – початком травня 1927 року, йшлося про його доповідь у Ленінградському товаристві [2 березня] 1925 року. Павло Платонович оповів тоді про своє надзвичайне придбання – «неизвестный до этого загадочный рисунок Шевченка 1850 г. с несколькими скрытыми портретами с автопортретом в центре». Уже в Києві в начерку концепції Музею він писав:

“Акварель Шевченки, рисованная им в ссылке 1850 г. в Оренбурге – это род загадочной картинки, при внимательном рассмотрении которой можно увидеть в центре голову автора и много других, которых нужно еще определить” [686].

Крім того, на цей твір збирач звернув увагу відвідувача-журналіста, тож у газетному дописі знаходимо докладніший опис: “Ось невідома дотепер оригінальна картина Шевченка – ландшафт, де крізь листя дерев, як приглянешся, бачиш лице Шевченка та інших невідомих мені (sic) і Потоцькому осіб” [687]. У восьмому томі “Повного зібрання творів” (1932), не кажучи вже про повоєнне видання “Малярської спадщини”, цього твору знов же таки – не знаходимо. Пояснити це не берусь.

Якщо говорити про Шевченкіану Потоцького, треба згадати нарешті портрет Шевченка у труні роботи Верещагіна, на китайському папері (розміром 36,5 х 27, 3 см) [688].

Примітки

682. Шевченко Тарас. Повне зібрання творів. Том 8: Малярські твори / Репродукції; Коментарій акад. О.П.Новицького. [К.:] ДВУ, 1932. Про мій примірник див.: Тарахан-Береза Зінаїда. Олекса Новицький — дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка // Образотворче мистецтво. 1987. Вересень-жовтень. № 5. С. 23; Білокінь С. Про видання, заборонені на стадії верстки, або тиражі яких було знищено, 1920-1941 // До джерел: Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Том ІІ. К.; Л., 2004. С. 554-602.

683. Малярство і скульптура. 1938. № 3. С. 18.

684. Дневные записки плавания А.И.Бутакова на шкуне “Константин” для исследования Аральского моря в 1848-1849 гг. Ташкент, 1953. С. 33.

685. Шевченко Тарас. Повне зібрання творів в 10 томах. Том 8: Живопис, графіка, 1847-1850. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. С. 26. Тексти видання як слід не вичитано. У Бутакова острів зветься Чиката-Арал.

686. ЦДІАК України. Ф. 2213. Оп. 1. № 6. Арк. 6-7.

687. Набуття колекції П.Потоцького Укрнаукою. С. 4.

688. Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 180.