Інші експонати

Сергій Білокінь

Чималу групу експонатів Музею України – колекцію фаянсу – становили вироби Межигірської фабрики, що ілюстрували український побут “пізнього феодалізму”, як тоді писали й думали [689]. Ще 1796 року в околиці Межигірського монастиря було знайдено фарфорову й фаянсову глину. Тут було засновано фабрику, яка діяла до 1877 і де виробляли найрізноманітніші предмети столового й чайного посуду, вази. Але чи не найбільшою популярністю користувались декоративні тарілки у вигляді виноградного листя або з портретами українських діячів. Вироби Межигірської фабрики поруч із порцеляною волокитинського заводу Миклашевського стали найулюбленішими предметами колекціонування українських збирачів, широко увійшли у побут [690]. Наприклад, говорячи про загиблу збірку Михайла Грушевського, Федір Ернст зазначив: “Около 100 нумеров русского, саксонского и украинского фарфора – среди последнего межигорский с видами Киева и Межигорья и прекрасный сервиз Миклашевского” [691].

Серед зброї в музеї були зразки, якими користувались запорожці [692]. Можливо, це ті булави й запорізька рушниця, які Потоцький спершу переховував у Російському музеї.

Доволі рідкісною річчю були польські карти для гри історичного змісту з ґравірованими зображеннями королів, гайдуків, різних пам’яток, трофеїв тощо [693].

Живописних полотен у Музеї України налічувалося 345. До збірки Потоцького входили твори Боброва, Владимирова, кн. Ґаґаріна, Каразіна, Мазуровського, Маковського, Самокиша, Максютова, Орловського, Трутовського, Шарлеманя, Шебуєва, Шукаєва та інших мистців [694]. Здебільшого вони мали батальні сюжети, багато речей було присвячено японській війні [695].

Як видно з “Інвентарної книги Центрального Історичного музею (Збірка Потоцького)”, 1938 року все було перемішано:

1. В.К.Шебуєв. Полтавська перемога. Полотно, олія. Без рами. 154 х 106.

2. Невідомий. Портрет І.С.Мазепи. Полотно, олія. Без рами. 74 х 58.

31. А.Орловский. Козаки. Б.р. 16, 5 Х 19, 5.

39. Айвазовський. Севастополь за часів Східної війни 1853-56 рр. Твір 1863. Полотно, олія. Б.р. 35 х 75.

96. М.Самокиш. Кінний загін Міщенка (Російсько-японська війна 1904-5 рр.). Акварель, папір. Б.р. 48 х 60.

99. М.Пимоненко. Козаки на Дніпрі. Полотно, олія. 20 х 33.

101. Лагоріо. Український краєвид. Полотно, олія. 1868. 22 х 29.

107. Портрет генерала Милорадовича. Олія, бляха. 24 х 18, 5.

179. Ікона архангела Гавриїла 1780. Олія на дереві. Зі склепу Т.В.Потоцького. 55, 5 х 46, 5.

181. Портрет гетьмана Богдана Хмельницького. Погрудний. Полотно, олія. 59 х 48.

182. Портрет гетьмана Скоропадського. Полотно, олія. 58,5 х 48. Внизу пробоїна.

183. Портрет гетьмана Мазепи. Полотно. Погрудний. 59 х 47.

194. Портрет поясний Феофана Прокоповича. Полотно, олія. 71, 5 х 56.

200. Поясний портрет гетьмана Самойловича. 6 х 49, 5. 10 пробоїн.

205. Портрет Богдана Хмельницького. Полотно, олія. Погрудний. 58,5 х 47,5.

309. Мамай. Полотно, олія. Автор козак Петро Рибка. 70 х 82. У каталозі ч. 26 П.Потоцький дав такі відомості про цей експонат:

“Запорожец с конем, бандурой и прочими атрибутами. Сидит и поет, в него стреляют люди с деревьев в фуражках. На полотне маслом. 16 х 19 вершк.[ов]. Внизу большая подпись на украинск.[ом] языке и подпись рисовальщика: “1855 года Июля 21. А рисувалъ Козакъ Петро Федоровъ Рыбка”. Это изображение известно в народе под назв.[анием] “Мамай”. Картина без подрамника и прибита к черной раме. На обороте кр.[асным] каранд.[ашом]: “№ 9. PP”. На полотне и раме. Куплено мною у козака в Переволочно[й] в 1889 году” [696].

Як відзначила Лариса Амеліна, цей Мамай перебуває нині в постійній експозиції Національного художнього музею, так само як і інший, ХVІІІ століття, “вирізаний із стіни хати” [697].

315. Гопак. Полотно, олія. 28,5 х 19.

316. Річка Ворскла. Картон, олія. 15 х 32,8.

379. Краснопер. Раненый запорожец. Полотно, олія. 36,5 х 26,5.

406. Кубанський козак. Копія. Полотно, олія. 28,5 х 21.

411-425. Гравюри Л.Жемчужникова з малюнків І.Соколова.

426-439. Гравюри Михальцевої.

491. Ральян Ф. Побачення козака з дівчиною. “Доки рибко моя, ясочко, ти плакала”. 27 х 25, 5.

497. Шарварок Петро [698]. Із малоросійських пісень: Як послала мене мати. Олія. 26 х 18, 5.

502. Дівчина. Малюнок пером.

514. Райлян Ф. Група селян слухають лірника. Малюнок пером. 1900.

515. Старий козак грає на кобзі. Малюнок пером. 1900.

536, 538, 544-567, 572-575, 580-607, 609-623. Наполеон Орда.

568-571. Бієрзинська. Види парка Браницької в Олександрії. Літографії. 1822 [699].

Зразки меблів (101 одиниця) починалися від ХV ст. П.Потоцький зібрав добірні зразки буль [700] , жакоб тощо.

Своє місце в Музеї займала невеличка колекція військових мундирів [701]. Ол.Петровський відзначав у своїх нотатках колекцію настільних годинників XVIII-XIX ст. [702]

Експонати Музею цікаво переглядати за авторами й тематичними групами. З другого боку, можна відтворити, яку композицію складали вони реально на реальних стінах. Нехай ми не маємо тематико-експозиційного плану, маєм начерк концепції:

Місто Кам’янець-Подільський з півночі	Невідомий художник. Фортеця Поті

“В настоящее время, – писав генерал, – в верхнем этаже здания Музея устроены два показные залы, в центре которых в витринах выставлены имеющие громадное значение для Украины редкие ценные иллюстрированные издания, показывающие, насколько Европа интересовалась Украйной и насколько она лучше знала Украйну во времена Хмельницкого и Мазепы, чем перед нашей революцией. Здесь же выставлены изображения украинцев 18 и 19 века, писанные с натуры лучшими художниками и путешественниками, прекрасно изданные цветной гравюрой, раскрашенной литографией и офортом.

Здесь же видим виды украинских городов в высокохудожественных и ценных цветных гравюрах (Полтава, Киев), художеств.[енная] литография [Наполеона] Орды – города Правобережья Украины и оригинальных уникальных рисунках старины – Каменец-Подольска. Карты 17 века Украйны – Боплана [703] художественно раскрашенные, последнюю карту с заголовком “Украина” и за нею уже “Область Киевская”.

Рукопись истории Украины Бантыш-Каменского с чудными портретами гетманов Хмельницких, рисов.[анными] Аргуновым. Редчайшая книжка Хандловска на немецком языке, описывающая наших запорожцев, ушедших в Австрию и живших в Банатском округе. История Леопольда Австрийского с наиболее достоверным портретом Богд.[ана] Хмельницкого работы его современника худ.[ожника Вильгельма] Гондиуса. Европейская [Fama] с современными портретами Мазепы (1704) и Даниила Апостола, с рисунком печати Войска Запорожского (1727 г.). История Украйны Энгеля и др.

Отдельный шкаф-витрина заключает в себе книги, принадлежавшие Шевченке, из которых История Либерта (точнее, Карла Либельта. – С.Б.) была с ним в ссылке, которой он посвятил много мест в своем дневнике – я бы с ума сошел, если бы не эта книга, писал он; сочинения польского поэта Совы, поднесенное Шевченке с трогательной надписью. Первое издание Гайдамак и третье издание Кобзаря с чистыми листами взамен запрещенного цензурой, отчего книга сильно распухла – обе книжки с подписью Шевченки для историка Украйны [Н.А.Маркевича] и куме Белозерской.

Акварель Шевченки, рисованная им в ссылке 1850 г. в Оренбурге – это род загадочной картинки, при внимательном рассмотрении которой можно увидеть в центре голову автора и много других, которых нужно еще определить. Акварель д.[еревни] Лысянки, в которой Шевченко учился у маляра – раб.[оты] Трутовского. Сюда же приносят друзья Музея фотографии с родины Шевченки Кирилловки. По тем номерам, которые поставлены на книгах, принадлежавших Шевченке, мы имеем право сказать, что библиотека Шевченки заключала в себе не менее 98 книг. Здесь же выставлены рукопись и первые три издания Энеиды Котляревского, причем на третьем издании автограф Котляревского Н.А.Маркевичу (из Полтавы). Соч.[инения] Марка Вовчка с автографом [Надежде] Белозерской, [”Запорожская] Старина” Срезневского, “Полтава” [Павла] Бодянского и др.[угие] редкие книги” [704].

Маємо тут деякі повтори [705], але я спеціально наводжу цей огляд, оскільки він не лишає жодного сумніву щодо характеру музею. Це не був військовий музей, як випливає з деяких публікацій. Профіль його як Музею України визначився цілком однозначно.

Зберігся окремий список речей, експонованих у залі нижнього поверху. Тут глядач знайомився з жанровими творами, частково творами на історичну тематику, ілюстраціями до Гоголя. Експонувалися ґравюри, офорти Михальцевої й Жемчужникова, літографії з творів Трутовського, Рєпіна, Каразіна, олеографії, фото, акварель Аґіна [706].

У коридорі нижнього поверху панував Наполеон Орда – 22 літографовані краєвиди Києва й Київщини, 20 краєвидів Поділля, 26 – Волині. Крім того, тут експонувалось 4 автолітографії Вол. Гаґенмейстера [707] з краєвидами Поділля [708].

У четвертій кімнаті біля бібліотеки знову експонувався Наполеон Орда:

– 30 літографованих краєвидів Галичини Наполеона Орди,

– 6 літографованих краєвидів Київщини Наполеона Орди,

Крім того, було виставлено:

– 4 літографовані ілюстрації до Гоголя роботи Трутовського,

– “Перебендя”, ґравюра Василя Штернберга,

– “Бандурист”, кольорова літографія Трутовського

– “Сільський вчитель”, кольорова літографія Білоусова,

– 3 літографовані ілюстрації до “Гайдамаків” Опанаса Сластіона,

– Ілюстрація до Гоголя, рис. Голембійовського [709].

Примітки

689. Культура й мистецтво: Збірка Потоцького. С. 5; Коллекция Потоцкого перевезена в Киев. С. 3.

690. Полное собрание законов Российской империи. Том XXV. № 18571;

Нисселович Л.Н. История заводско-фабричного законодательства Российской империи. СПб., 1883. Ч. 1. С. 134-135;

Селиванов А. Фарфор и фаянс Российской империи: Описание фабрик и заводов с изображением фабричных клейм. Владимир, 1903. С. 132-133;

Яремич Степан Петрович (1869 – 1939). Строения Межигорской фабрики // Искусство; Живопись; Графика; Худ. печать. 1911. № 6-7. С. 274-292;

Оглоблин Олександр Петрович (1899 – 1992). Архів Київо-Межигірської фабрики // Записки Історично-філологічного відділу [ВУАН]. Кн. ІХ. К., 1926;

Його ж. Фабрично-заводські архіви України за кріпацької доби // Архівна справа. Кн. 7. 1928. С. 3-15;

Онацький Никанор Харитонович (28 грудня 1874 – 2 липня 1940). Межигірський фаянс. Суми, 1931. 8 с.;

Петрякова Фаина Сергеевна (1931-2002). Украинский художественный фарфор, конец XVІІІ – начало ХХ ст. К.: Наукова думка. 1985. С. 177-179;

Ферчук Антонина. История "киевских" тарелок // Киевский альбом. 2002. Вып. 2. С. 110-118;

На початку 1930-х років співробітниця Комісії соціально-економічної історії України ВУАН Наталя Полонська-Василенко склала розвідку на 4 друкованих аркушів "Робітництво Києво-Межигірської фаянсової фабрики". У звіті про роботу Другого, Соціально-економічного відділу ВУАН за 1933 рік, сказано: "Роботу не закінчила і звільнена з ВУАН" (Історія Національної Академії наук України, 1929-1933: Док. і мат. К., 1998. С. 304, 314.

Пор.: Верба І.В. Життя і творчість Н.Д.Полонської-Василенко, 1884-1973. К., 2000. С. 113-115.

Рукописи: Полонская-Василенко Н. Киевская Межигорская фаянсовая фабрика // ЦДАВОВ України. Ф. 3806. Оп.1. № 7. Арк. 1-90;

Її ж. Нарис історії Києво-Межигірської мануфактури // НБУ. ІР. Ф. 42. № 14. Арк. 1-104.

691. Эрнст Феодор. Художественные сокровища Киева, пострадавшие в 1918 году. К.: Гуро, 1918. С. 12.

692. Культура й мистецтво: Збірка Потоцького. С. 5.

693. Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 180.

694. Коллекция Украинской старины, собранная Потоцким. С. 3.

695. Коллекция Потоцкого перевезена в Киев. С. 3.

696. ЦДІАК України. Ф. 2213. Оп. 1. № 37. Арк. 5.

697. Амеліна Л.О. Колекція Павла Потоцького. С. 99.

698. Син селянина з Полтавщини. Навчався у петербурзькій академії мистецтв у Рєпіна. Робив обкладинки для видавництва "Вік", зокрема для трьохтомової антології та серії "Українська бібліотека". Див.: Лотоцький Ол. Сторінки минулого. Ч. 2. Варшава, 1933. С. 223, 229, 235.

699. Національний музей історії України. Ф. 3. № 1.

700. Культура й мистецтво: Збірка Потоцького. С. 5. Буль Андре-Шарль (1642-1732) – французький меблевий майстер. Його меблі були характерні для т.зв. стилю Людовіка ХІV. Широко застосовував інтарсію, техніку маркетрі (інкрустацію з використанням перламутра, слонової кістки тощо).

701. Коллекция Потоцкого перевезена в Киев. С. 3.

702. Петровский А.А. П.П.Потоцкий. Машинопис.

703. На околиці Нью-Йорка в чудовій збірці Миколи Лебедя у 1990-91 я бачив кілька таких самих Бопланових мап, першорядні олійні речі Любослава Гуцалюка та ін. Збирач казав, що мапи хоче подарувати українському посольству у США для піднесення його престижу. Політика постсовєцької адміністрації завадила йому реалізувати цю мрію.

704. ЦДІАК України. Ф. 2213. Оп. 1. № 6. Арк. 6-7. Фото цієї шафи на початку 1970-х я виявив та ідентифікував у фототеці лаврського заповідника, коли там працював.

705. Начерк цікавий і тим, що тут простежуються різночитання, з яких видно, як саме скорочував назви експонатів Потоцький. Напр., "Полтава Бодянского" – це "Бодянский Павел Ильич (1809-1867). Биографический указатель уроженцев Полтавской губернии или умерших в ней, известных своею служебною или литературною деятельностью // Памятная книжка Полтавской губернии на 1865 год. Полтава, 1865. С. 433-464".

706. Національний музей історії України. Ф. 6. Оп. 1. № 2 А. Арк. 15-17.

707. Гаґенмейстер Володимир (Карл-Ріхард) Миколайович (Едуард-Янович; 30 травня 1887, Виборґ – 20 січня 1938) – графік, педагог, мистецтвознавець.

Після ліквідації Кам'янець-Подільської художньо-промислової профшколи, де він директорував, 1936 Гаґенмейстер переїхав до Києва. Тут він завідував Експериментальними художніми майстернями при Музеї українського мистецтва, мешкав у 19-му корпусі Музейного містечка. Заарештовано його вночі проти 12 грудня 1937. Постановою трійки Київського облуправління НКВД від 31 грудня був звинувачений за статтями 54-6, 54-7, 54-8 та 54-11 КК УРСР за участь в українській націоналістичній організації та шпигунство на користь буржуазної Польщі. Розстріляний.

Дж.: Білокінь С. «Білі круки» подільського друкарства // Пам'ятки України. 2000. Ч. 3-4 (128-129). С. 33-45.

708. Національний музей історії України. Ф. 6. Оп. 1. № 2 А. Арк. 17 – зв.

709. Там само. Арк. 20.