Д

Сергій Білокінь

Данковська (Данківська) Раїса Сергіївна. Етнограф. Завідувачка Музею Слобідської України ім. Сковороди. Науковий співробітник Катедри історії укр. культури. Адреса: Харків, вул. Кладовищенська, 65, пом. 11.

тв.: Етнографічне дослідження українських обрядових печив // Зб. наук.-дослідчої катедри історії укр. культури. Т. X. Х., 1930. С. 199-208.

дж.: Наука и научные работники СССР. Ч. VІ (1928). С. 104;

Наукові установи та організації УСРР (1930). С. 250, 268.

Дахнович Андрій Степанович (30 листопада 1881, Ченстохов – ?). Фахівець з італійського мистецтва доби Відродження. Член Т-ва шанувальників соц. знань (Зайцева З. Укр. наук. рух (2006). С. 216). У протоколі засідання Комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини від 29 вересня 1922 зазначено, що присутні просили Д. бути директором Картинної галереї в Києві (тепер Музей російського мистецтва; КОДА. Ф. р-742. Оп. 1. № 175. Арк. 13). Лишався на цій посаді 1928 (Наука и научные работники СССР. Ч. VІ (1928). С. 104). З 1927 викладав у Київ. худ. ін-ті загальну історію мистецтва, мистецтво XVII-XVIII ст. (Мистецько-технічний ВИШ: Зб. КХІ. Вип. 1. К., 1928. С. 23). Адреса: Київ, вул. Чудновського, 9.

дж.: Нестуля О.О. Доля церковної старовини в Україні. Ч. 1 (1995). С. 47;

Маньковська Р.В. Музейництво в Україні (2000). С. 67;

Білокінь С. На зламах епохи (2005). С. 251

Дашков Павел Яковлевич (28 січня 1849 – 6 лютого 1910) – видатний колекціонер, бібліограф, член Головного управління Рос. т-ва Червоного Хреста. Мав збірку документів, зокрема архів і щоденник П.Валуєва, ґравюр, портретів тощо. Дійсний статський радник. Мешкав у Петербурзі, вул. Велика Італійська, 4/5. Літературна частина його багатющої збірки надійшла після 1917 до Пушкінського Дому. Його фонд ч. 93 з матеріалами XVIII-XX сторіч складає 3000 справ.

Тв.: Переписка о скрытии запрещенных книг // Исторический вестник. 1882. № 4. С. 235-236.

Дж.: Шуманский Е.А. Справочная книга для русских библиофилов и коллекционеров. С. 30;

Глинский Б. Павел Яковлевич Дашков: Характеристика и воспоминание // Исторический вестник. 1910. № 3. С. 966-977;

Николай Михайлович, вел. кн. Памяти Павла Яковлевича Дашкова // Исторический вестник. 1910. № 3. С. 684-687;

Памяти П.Я.Дашкова // Русская старина. 1910. № 3. С. 680-694;

Военский К. Памяти П.Я.Дашкова // Русский библиофил. 1911. № 1. С. 13-20;

Михайлов К.Н. На редакционном приеме у С.Н.Шубинского // Исторический вестник. 1913. № 12. С. 1014-1032;

Наумов С.А. Воспоминания о моем отце // Альманах библиофила. [Кн. І]. Москва: Книга, 1973. С. 225;

Краткий справочник по научно-отраслевым и мемориальным архивам АН СССР. Москва: Наука, 1979. С. 127, 152, 169;

Музей України (2006). С. 170.

Двойріна Рахіль Давидівна, парторг Всеукр. музейного містечка в Києві (1937). 7 вересня 1937 року звітувала:

«Скуленко, читая лекции о истории Киева с экскурсиями по городу, протаскивал национализм. Этот факт я проверила путем посылки на его лекцию работника харьковского исторического музея Мочуховского – имя [и] отчество не помню. Мочуховский, вернувшись из лекции, указал на ряд моментов протаскивания национализма, в частности о роли Хмельницкого в крест[ь]янских войнах на Украине» (ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 32754 ФП / кор. 259. Арк. 27-28).

Дж.: Вядро Ш., Близнюк П. Буржуазно-націоналістичне кубло в музеях Києва // Комуніст. 1937. 2 жовтня. № 227 (5502). С. 3;

Геппенер Н. Всеукраїнське музейне містечко: Спогади // Пам»ятки України. 20 березня. Ч. 1-2 (138-139). С. 138-139;

Лаврський альманах: Зб. наукових праць. Вип. 11. К., 2003. С. 175.

Демидчук Федір – співробітник (з 1930), згодом заступник директора Всеукраїнського історичного музею (ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 33050 ФП / кор. 285. Арк. 27). 20 травня 1933 Ф.Ернст занотував: „Ввечері з 6.5 до 10 розпочато працю в золотарському фонді з Демидчуком і Онищуком” (Арк. 115). Коли в листопаді 1933 внаслідок трусу “среди прочего имущества, не имеющего музейной ценности, [старший уповноважений КОУ ГПУ Спіноза] обнаружил 12 единиц вполне годного нарезного оружия”, Демидчук у поясненнях записав: “Для работы научн.[ых] сотрудников музея оружие не нужно” (ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 26867 ФП / кор. 138. Арк. 5 – зв.). Навесні 1934 року дав прикрі свідчення проти Євгенії Рудинської.

Дінцес Лев Абрамович (Адольфович; 23 червня 1895, Вільно – 31 серпня 1948) – археолог і мистецтвознавець.

Закінчив Київ. комерц. та археол. (1920) ін-ти. В останньому для підривання „оплоту контрреволюції” зсередини входив до складу ревколективу студентів (Матяш Ірина Борисівна (нар. 1961). Перший вищий навчальний заклад архівного профілю в Україні: З історії Київського археологічного інституту // Український археографічний щорічник. Нова серія. Вип. 3/4. К., 1999. С. 281). Вів курс із трипільської культури (1923-24). Наприкінці 1924 переїхав до Ленінграда. Як аспірант працював у ГАИМК, до червня 1942 – у Рос. музеї, де організував відділ нар. мистецтва. У монографії про картину Рєпіна “Запорожці” дослідив його першоджерела (1939. 2 авт. арк. Макет нездійсненого видання у Держ. рос. музеї). На іст. факультеті Ленінгр. ун-ту прочитав основний курс з укр. мистецтва (1944-1946). Улітку 1946 узяв участь у Закарпатській експедиції Ін-ту етнографії, матеріали якої втілились у доповідях і статтях.

Лишив розвідки “Трипільська культура та її орнамент” (1919-26. 7 авт. арк. Опубліковано один розділ: “Прочерченный трипольский орнамент культуры А» // ГАИМК. Бюро по делам аспирантов. Сб. 1. Ленинград, 1929), «Ист. общность русского и украинского народного искусства» (Сов. этнография. 1941. Кн. 5. С. 21-58),

«Дохристианские храмы Руси в свете памятников народного искусства» (Сов. этнография. 1947. № 2. С. 67-94),

«Задачи изучения народного искусства Закарпатской области» (1947. 2 авт. арк.),

«Основные черты народного искусства Закарпатской области» (1947. 3 авт. арк.).

Дж.: ДАмК. Ф. 16. Оп. 464. № 3211;

Бломквист Е.Э., Каменская М.И., Фалеева В. Л.А.Динцес // Сов. этнография. 1949. № 1. С. 203-208;

Пастернак Яр. Археологія України. Торонто, 1961. С. 568.

Дложевський Сергій Степ(ф)анович (22 вересня 1889, Кам’янець-Подільський — 24 жовтня 1930). Археолог, мовознавець. Фахівець з історії матеріальної культури, класичної археології й епіграфіки. Син вчителя Кам’янецького духовного училища, онук священика. Освіта: історично-філологічний фак. Університету Св.Володимира (1911). Доцент Київського рос. університету й професор Київського укр. держ. університету на катедрі класичної філології. 1920 переїхав до Одеси. Директор Одеського державного історико-археологічного музею (1920-30). 1925 разом з кількома співробітниками Д. арештували. Усіх їх влада звинувачувала у переховуванні майна буржуазії. Всеукраїнський археологічний комітет ВУАН (ВУАК) 10 жовтня 1928 обрав Д. на свого дійсного члена. Професор Одеського ІНО на катедрі мовознавства, проректор (1924), декан факультету соцвиховання (1925-26). Адреса: Одеса, вул Пастера, 42, пом. 32.

дж.: Наука и научные работники СССР. Ч. VІ (1928). С. 110;

С.С.Дложевський // Червоний Схід. 1930. № 6. С. 244-245;

Наукові установи та організації УСРР (1930). С. 12, 30, 37, 244, 270;

Семенів Микола Матвійович. Професор С.С.Дложевський // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. Ч. 4. 1930. С. 85-90;

Пам'яті С.С.Дложевського // Хроніка археології та мистецтва. Ч. 3. К., 1931. С. 95;

Шульц П.Н. Дложевский Сергей Степанович // Сообщения ГАИМК. 1931. № 1. С. 32;

Пастернак Яр. Археологія України (1961). С. 20, 381;

Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ: Історіографія; Бібліографія; Матеріали. Кам’янець-Подільський, 1993. С. 195-196;

Нестуля О.О. Доля церковної старовини. Ч. 1 (1995). С. 173, 175; Ч. 2 (1995). С. 114, 142, 145;

Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України (1997). С. 75;

Маньковська Р.В. Музейництво в Україні (2000). С. 66;

Вспоминая В.Ф. Асмуса… (2001). С. 214, 224, 247;

Куріло О. Нариси розвитку археології (2002). С. 141;

Юркова О. Дложевський С.С. // Укр. історики. Вип. 2. Ч. 1 (2003). С. 100-101;

Білокінь С. На зламах епохи (2005). С. 209;

Музей України (2006). С. 89, 90, 206.

Довженок Василь Йосипович (24 квітня 1909, с. Кропивна Стародуб. пов. Черніг. губ. – 1976, Київ) – археолог, д-р іст. наук. Студент відділу музеєзнавства Київ. худ. ін-ту (вересень 1930 – березень 1934), мол. наук. співробітник Всеукраїнського Історичного музею ім. Шевченка (березень – вересень 1934), аспірант КДУ (вересень 1934 – січень 1938), с.н.с. Ін-ту археології (лютий 1938 – липень 1941). З жовтня 1954 зав. відділом слов’янської археології Ін-ту археології. За надані відомості приношу щиру подяку дочці, Галині Василівні Довженок.

Дроздов-Мишківський (Дроздов-Мышковский) Степан Леонтійович (27 березня 1867, м. Мстиславль Могилівської губ. — 1933). Археолог, історик України, краєзнавець, колекціонер. Завідувач Округового Білоцерківського архівного управління та Білоцерківського археолого-етнографічного музею. Адреса: Біла Церква, вул. Комісарівська, 16.

дж.: Геппенер М., С.Л.Дроздов-Мишківський // Бібліологічні вісті. 1928. № 1. С. 137-138;

Наука и научные работники СССР. Ч. VІ (1928). С. 116;

Артюхова Аделаїда. Виставка Ex-libris’ів в УНІКу // Бібліологічні вісті. 1930. № 3. С. 135-139;

Маньковська Р.В. Музейництво в Україні (2000). С. 30;

Музей України (2006). С. 160.

Дубровський Василь Васильович (19 травня 1897, Чернігів — 23 квітня 1966, Річмонд, Вірджінія, США). Історик України, зокрема укр. селянства XVIII—XIX ст., тюрколог. Науковий співробітник Науково-дослідчої катедри історії української культури ім. акад. Д.І.Багалія (1925-1933) та Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (ВУНАС, 1925-30). Член Шевченківського комітету (1928). Проф. Харківського ІНО. Адреса: Харків, Мордвинівський пров., 29, пом. 2. Заарештований у листопаді 1933. У червні наступного року опинивсь у таборі на БАМ'і, де пробув до 1938, про що написав спогади (2-й Відділ БАМЛАГ'у ГПУ-НКВД. Нью-Йорк: Наша Батьківщина, 1965. 81 с.). З відступом совєтів професор Харківського університету, голова харківської “Просвіти”. 1943 виїхав до Ні-меччини, 1956 — до США.

тв.: Історико-державні заповідники та пам’ятки України. Х., 1921;

Україна і Близький Схід в історичних взаєминах // Сх. Світ. 1922. № 2;

Охорона пам’яток культури в УСРР // Охорона пам’яток культури на Україні. Х., 1927;

Потрібна охорона історичних пам’яток м. Чернігова // Там же. 1927. № 15;

Українська наука на 10-ті роковини Жовтня // Культура і побут. 1927;

Чергові завдання сучасного музейного будівництва на Вкраїні // Український музей. Зб. І. К., 1927. С. 13-26);

Нариси з історії Чернігівської Троїцько-Іллінської друкарні в першій пол. XIX ст. (Бібліологічні вісті, 1927, №№ 1, 3-4 і окремо);

Про Гілянський похід 1725 // Ювілейний збірник на пошану М.С. Грушевського. Т. І. К.: ВУАН, 1928;

Селянські втечі на Лівобережній Україні // Чернігів і Північне Лівобережжя. К, 1928;

Селянські рухи на Україні після 1861 р.: Чернігівська губ., 1861-1866 (1928);

Сторінка з історії архіву Ген. Військового Суду // ЗІФВ УАН. Т. ХVІІ. 1928;

Музеї на Україні. Х., 1929;

Пропащі справи з архіву Генерального Військового Суду // Зб. наук.-дослідчої катедри історії укр. культури. Т. X. Х., 1930. С. 131-136;

Життя й діла Феодосія Углицького (вид. 2: X., 1930);

З побуту укр. монахів другої половини 18 ст. Х., 1930;

Історико-культурні заповідники та пам’ятники України. Х., 1930;

Перша фабрика на Україні. Х., 1930;

Розкопування Ольвії 1926 // Україна. 1930. № 3;

До питання про міжнародну торгівлю в І пол. 18 ст. // ЗІФВ УАН. Т. ХХVІІ. К, 1931;

Рефік Халід. “Ятик Еміне” / Пер. з турец. Х., 1933;

Омар Сейф Еддін. Оповідання / Пер, передм. і комент. Х., 1932;

Якуб Кадрі – Нур Баба / Пер. з турец, передм. і комент. Х., 1933;

Батько Нестор Махно – укр. національний герой. Герсфельд, 1945;

Україна й Крим в історичних взаєминах. Женева, 1946;

СРСР як федерація. Майнц; Кассель, 1946;

Машина масового вбивства. Мюнхен, 1954;

Найновіша концепція історії України // Укр. збірник. Кн. 6. Мюнхен, 1956;

М. Скрипник, як я його бачив // Там же. Кн. 10. Мюнхен, 1957;

«Інститут» академіка Степана Рудницького // Календар-альманах на 1959 рік. Буенос-Айрес: Відродження, б.р. С. 100-104;

Як товариш Кружілін плянував кадри: Сторінка з спогадів: [Про заступника завідувача Укрнауки на поч. першої п'ятирічки] // Календар-альманах на 1959 рік. Буенос-Айрес: Відродження, б.р. С.105-109;

Акад. Дмитро Іванович Багалій: Сторінка з спогадів // Календар-альманах на 1960 рік. Буенос-Айрес: Відродження, б.р. С. 28-50;

Сторіччя “Російської Легенди” в Америці // Шевченківський альманах УНС на 1964 Джерсі-сіті; Нью-Йорк, 1963;

Мій учитель – проф. Г. А. Максимович // Укр. історик. 1964. № 4;

Спогад про професора М. Н. Петровського // Там само. № 2/3;

Професор В. Г. Ляскоронський // Там само. 1965. № 3/4;

Другий відділ БАМЛАГу у ГПУ-НКВД. Нью-Йорк, 1965;

Богдан Хмельницький і Туреччина // Укр. історик. 1975. № 3/4;

Нестуля О.О. Доля церковної старовини. Ч. 1 (1995). С. 9, 171, 196, 238, 256, 269, 270, 276; Ч. 2 (1995). С. 23, 28, 37, 38, 39, 58, 97, 110, 142, 161;

?Листи до Д. І. Яворницького? // Епістолярна спадщина Д. І. Яворницького. Дніпропетровськ, 1997. С. 235-240.

дж.: Наука и научные работники СССР. Ч. VІ (1928). С. 542;

Наукові установи та організації УСРР (1930). С. 28;

Холостенко Е. «Музейные» искусствоведы Украины (1930). С. 84;

Холостенко Е. Последний букет (1930). С. 53;

Міллер М. Доля українських археологів (1962). С. 121;

Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні (1962). С. 64, 81;

Биковський Левко Устимович (1895-1992). Василь Дубровський // Укр. історик. Ч. 9-10. 1966. С. 92-97;

Бульбенко Ф. Професор Василь В. Дубровський // Свобода. 1966. 18 травня. Ч. 91. С. 2; 19 травня. Ч. 92. С. 2, 4;

Бульбенко Федір Павлович (1896-1981). Проф. Василь Васильович Дубровський // Наша Батьківщина. Нью-Йорк, 1966. 15 липня. № 133-134. С. 7;

Бульбенко Федір. Професор Василь В.Дубровський // Свобода. 1966. 18 травня. Ч. 91. С. 2; 19 травня. Ч. 92. С. 2, 4;

Короткий життєпис проф. Василя Васильовича Дубровського // Церква й життя. 1966. Липень-серпень. Ч. 4 / 55. С. 26-27;

Акуленко В.І. Охорона пам’яток (1991). С. 41, 85, 119, 120, 130, 141;

Астаф’єв Олександр. Світ як стан духу // Сіверянський літопис. 1997. № 6 (18). С. 37-40;

Тарахан-Береза З. Святиня (1998). С. 331, 333, 342, 346;

Коваль Оксана, Матяш Ірина. Дубровський В.В. // Українські архівісти: Біобібліогр. довідник. Вип. 1. К., 1999. С. 126-129;

Українська журналістика в іменах, Вип. 6 (1999). С. 90-94;

Маньковська Р.В. Музейництво в Україні (2000). С. 6, 12, 60, 62, 63, 64;

Остання адреса. Т. 1-2. Вид. 2 (2003). С. 511;

Герасимова Г. Дубровський В.В. // Укр. історики. Вип. 2. Ч. 2 (2004). С. 152-155;

Рубльов Ол. Західноукр. інтелігенція у загальнонац. процесах (2004). С. 109–110, 126, 135, 247, 255;

Білокінь С. На зламах епохи (2005). С. 260;

Музей України (2006). С. 41, 46, 85-86, 90, 98, 124, 127, 212, 226.