Ч

Сергій Білокінь

Червинський О.П. Секретар Волинського державного музею в Житомирі. –

дж.: Наукові установи та організації УСРР (1930). С. 256.

Черв’як Корній Григорович (13 вересня 1894, с.Млинів Дубенського пов. – ?) – краєзнавець, музейник. Заснував музей у Коростені 1923. Очолював музейний сектор Наркомосу.

Дж.: Наука и научные работники СССР. Ч. VI. С. 467;

Міллер Михайло Олександрович (1883-1968). Доля українських археологів під Совєтами // ЗНТШ. Том CLXXIII. Париж; Чікаґо, 1962. С. 121;

Куріло О. Нариси розвитку археології (2002). С. 234-235.

Черненко Федір Іванович (1818-1876) – військовий інженер-архітектор. Шевченко познайомився з ним у 1840-х роках. У 1856-61 роках вони зустрічались майже щонеділі на зібраннях петербурзької української громади на помешканні Черненка (будинок Ник.Ханова на Спаській вул., потім К.Рилєєва, 26). Шевченко подарував йому офорт “Свята родина” з автографом вірша “Сон” (“На панщині пшеницю жала”) на звороті та присвятив йому (1859) поезію “Ой по горі роман цвіте”. Після смерті Шевченка вартість його бібліотеки 26 квітня 1861 року петербурзька громада сплатила родичам, а самі книжки 4 червня М.Лазаревський передав Черненкові. Відколи громада розсіялась, а Черненко помер, сліди книгозбірні загубились. Прикметно, що смерть Черненка збігається з датою Емського указу.

Черняк Євген Йосипович (1895, с. Чехи Бродівського пов., Галичина – 3 листопада 1937, Сандормох) – авантюрист. У 1926-27 співробітник ГПУ. Запропонував Н.Суровцовій за гроші працювати сексотом, стежачи за Ю.Коцюбинським, В.Ауссемом та Мих.Левицьким. Її відмова призвела до її арешту (Суровцова Надія Віталіївна [18 березня 1896, Київ – 13 квітня 1985, Умань]. Спогади. К., 1996. С. 202). Заст. директора харківського інституту матеріальної культури (історії укр. культури). Ув’язнений 11 травня 1933 у справі “УВО”. Рішенням судової трійки при колегії ГПУ УСРР 23 вересня 1933 одержав 10 років ИТЛ.

Архів СБУ. № 36546 ФП. Том 11. Арк. 206-207;

Роженко Микола, Богацька Едіт. Сосни Биківні свідчать: Злочин проти людства, Кн. 1. К., 1999. С. 449;

Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937-1938 роках. Том 1. Вид. 2. К., 2003. С. 130, 249;

Рубльов Ол. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914-1939). К., 2004. С. 369, 383, 428, 476.

Чорногубов Микола Миколайович (17 березня 1873, Чухлома Костромської губ. – 21 жовтня 1941, Київ) – музейник. У 1902-17 роках старший вчений консерватор Третьяковської галереї у Москві, згодом до 1930 охороняв збірки Харитоненків у Наталівці. Був репресований. Звільнений. Загинув за нез'ясованих обставин у Лаврі за німців. Ол.Петровський звернув мою увагу на те, що за німців і після повернення большевиків його дружина надрукувала протилежні за змістом звістки – перший раз, що його вбили совєцькі партизани, другий – що це були німці. Перепохований 26 червня 1943.

Дж.: Похорон М.М.Чорногубова // Нове українське слово. 1943. 1 липня. № 152 (470). С. 4;

Пробоєм. Прага, 1943. Кн. 10 (123). С. 608;

Чорногубова К. Життя і смерть М.М.Чорногубова // Україна. 1944. № 10. С. 34-36;

Дубина К. 778 трагічних днів Києва. К., 1945. С. 50, 52;

Валентин Серов в воспоминаниях, дневниках и переписке современников. Лгр.: Художник РСФСР, 1971, Том 1. С. 273, 303; Том 2. С. 341;

Терещенко Любина. Коментарі до продажу Москвою 4 рази українських пам’яток в Америці // Укр. голос. Вінніпеґ, 1978. Ч. 28. С. 4;

Хто ж він, Чорногубов? // Пам’ятки України. 1990. Ч. 1. С. 8;

Левченко Сергей. Из истории формирования коллекции древнерусского искусства семьи Ханенко // Ханенківські читання: Матеріали науково-практичної конференції. Вип. 7. К., 2005. С. 59.

Чукин Дмитро Григорович (1/14 червня 1909 – 30 квітня 1978, Лгр.), музейник і мистецтвознавець, учень С.Таранушенка. Був репресований. Похований на Сєверному кладовищі в Ленінграді.