Справа «Спілки визволення України» й перспективи її дальшого вивчення

Сергій Білокінь

Підсумуємо сказане :

1. Справа «Спілки Визволення України» з-поміж інших гучних большевицьких справ 1930-х років мала чи не найяскравіший спеціально антиукраїнський характер, була спрямована проти українства як такого, а також проти її культури. У жодній іншій справі український етнічно-культурний елемент не проходив так цільно.

2. У державних і приватних сховищах України, а також у зарубіжних архівах зосереджено величезну кількість джерел з історії «СВУ», належною мірою не вивчених, виданих лише частково, при цьому майже зовсім не прокоментованих.

3. Державні акції 1930 і 1989 років не ґрунтувались на об'єктивному дослідженні проблеми, а випливали з конкретних прагматичних потреб влади. Засуд діячів української культури, що йшли за процесом «СВУ» 1930 року, а також їхня реабілітація 1989 року були наслідком політичних рішень державної адміністрації. Вони виходили з маґістральних течій внутрішньо-державної політики СРСР у кожну з цих епох. У першому випадку йшлося про підготовку до масового терору, у другому – до розвалу СРСР.

4. І 1930 року, й 1989 року влада СРСР-УРСР зверталась не до певних членів конкретної організації, а – огульно – через їхні голови визначала стосунки держави з не надто лояльним населенням України 1920-х років, яке розгорнуло навіть потужну Селянську війну, на час процесу вже придушену.

5. Колективізація сільського господарства й процес «СВУ» були підготовчими історичними етапами перед голодомором 1932-33 років [124].

6. Час перейти до здійснення повного обліку збережених джерел з історії «СВУ», їхнього комплексного освоєння й наукового видання [125].

2011

Примітки

124. Матеріали кримінальної справи № 475 // Аулова Людмила, Даниленко Василь, Лавренюк Валентина. Голодомор 1932-1933 років в Україні за документами ГДА СБУ : Анотований довідник. Львів, 2010. С. 363-415.

125. Релігійний аспект процесу «СВУ» лишається поза рамками цієї розвідки.