Замість епілогу

Юрій Шаповал

У своїй книзі С.Білокінь пише:

«Серіал Юр. Шаповала «Сталінізм і Україна» автор встиг приготувати один із перших, так що він друкувався уже в 1990—1992 роках. Передбачалося (ким? — Ю.Ш.), що істориків, випущених на дослідницькі чи видавничі бігові доріжки, не пережене ніхто. Що вони за будь-яких умов залишаться на корпус попереду. І що вся історіографія побіжить за ними слідком. Таку надію висловили зокрема Ю.Шаповал, В.Пристайко та В.Золотарьов: «Сподіваємось, — писали вони, — що (…) наша праця сприятиме створенню необхідної концептуальної, фактографічної та джерельно- інформативної бази для наступних досліджень».

Для початку звернімо увагу на три крапки, поставлені Білоконем. Знаєте, що за ними? А за ними такі наші слова: «Сподіваємось, що колективними зусиллями дослідників це завдання (йдеться про написання правдивої історії ЧК-ГПУ-НКВД. — Ю.Ш.) буде успішно розв’язане найближчим часом…» А ще вище ми писали:«Зрозуміло, автори не претендували на те, щоб висвітлити всі проблеми, відповісти на всі запитання».

На мою думку, лише особа із хворобливо-перверсивною фантазією могла угледіти в цих наших словах нав’язування комусь думки чи монополію на істину. Цілком очевидно, що йшлося про підгрунтя (можливо, не в усьому досконале, але таке вже, як є), використовуючи яке, дослідники будуватимуть власні концепції, артикулюватимуть власну позицію. До того ж, зізнаюсь: готував я згаданий серіал, а за ним монографію (вийшла друком 1993 року у видавництві «Наукова думка») тому так швидко, що боявся політичного відкату назад, повернення комуністів, а не тому, що хтось когось випускав на «бігові доріжки».

І насамкінець побажання. Біжіть, пане Білоконю, куди хочете. У будь-якому напрямку. Разом з «національно орієнтованими» роженками—семенками та іншими представниками «мазохістського гетто». Біжіть, але пам’ятайте — з ними ви завжди залишатиметесь інтелектуальним аутсайдером.