Початкова сторінка

Сергій Білокінь (Київ)

Персональний сайт історика України

?

Екологічний мітинг

Сергій Білокінь

Першою вершиною, на яку піднявся клуб, став екологічний мітинг 13 листопада 1988 року.

Леонід Добрянський розповідав далі:

«Заява на проведення мітингу була подана Голові виконкому Київської міської Ради 3 листопада. Мітинг просили провести 13 листопада. Офіційна відповідь повинна була дана не пізніше 8 листопада.

Заяву підписали відомі поважні люди – А.Скороход, Д.Гродзинський, Ю.Ткаченко, С.Плачинда і ми, організатори:С.[Ю.] Дудко [15], секретар “Зеленого світу”; Л.Федорук і я. Заяву до органів влади ми носили разом із Анатолієм Пановим, активістом “Зеленого світу”. Було якось страшнувато йти з такою місією одному: ніби хтось міг переслідувати тебе».

Ніхто з них не знав, що того самого 3 листопада заступник голови КГБ Л.Бихов доповів К.Масикові:

«Националистически настроенные элементы […] планируют принять участие в готовящемся общегородскими клубами «Спадщина», «Зеленый свит» и объединением «Громада» экологическом митинге 13 ноября с.г., пытаются через Чемериса и Корчинского выдвинуть в ходе митинга подстрекательские требования о переизбрании руководителей республики, образовании национальных воинских подразделений и т.п.» [16].

Наводжу дальшу розповідь Л.Добрянського:

«Офіційну відповідь на нашу заяву нас запросили отримати 8 листопада в святковий день в приміщення Київської адміністрації. Від ініціативної групи були І.Заєць, Л.Федорук, С.Дудко, А.Панов, Преображенська, [О.] Бердник, Ткаченко, [С.] Плачинда, В.Кулінич і я, можливо, ще хтось. Від адміністрації – вищі чини, в тому числі генерал міліції Василишин [17]. Вів засідання сам [Валентин] Згурський [18], голова Київського міськвиконкому.

Я зробив коротеньку доповідь, по суті зачитавши текст заяви. В процесі обговорення зав’язалась суперечка. Ми говорили українською, представники влади – російською. І тут, несподівано, заперечуючи Лесі, Василишин емоційно відповідає їй щирою українською мовою! Це було так несподівано, що всі розсміялись. Мітинг проводити дозволили, але не під“Аркою”, а на площі перед Центральним стадіоном. Після засідання Згурський відвів мене вбік і, по-дружньому поплескавши по спині, сказав: “Ну що, хлопче,дозвіл ви отримали, але якщо щось буде не так – відповідатимеш ти. Май на увазі”. Злякатись я не злякався, бо знав, за що брався, але серйозність наслідків усвідомив».

На засіданні клубу 9 листопада, крім питання про двомовність, обговорювали підготовку до мітингу. За спогадами Л.Добрянського наводжу протокол засідання:

«ІІ. Слухали:

Л.Добрянський: Інформація про підготовку до екологічного мітингу.

Зачитав текст дозволу Московського райвиконкому на проведення мітингу “Екологія і ми” 13 листопада з 13.00 до 16.00. Контроль за проведенням мітингу і громадським порядком покладено на районні установи МВВ, МВС, ДНД та ін. Необхідно вирішити такі організаційні питання: 1. Інформувати доповідачів (виступаючих) і учасників мітингу. 2. Влаштування і забезпечення гостей житлом. 3. Засоби підсилення голосу. 4. Підтримання правопорядку власними силами. 5. Засоби наочної агітації: емблема, плакати, гасла тощо. 6. Написання Відозви до населення і до Верховної Ради. 7.Розмноження відозв і збір підписів. 8. Залучення спонсорів. Держкомприроди виділяє 100-200 крб., які будуть використані на засоби підсилення голосу. Кошти ще необхідні: на радіозв’язок (Г.Гашко); готель або гуртожиток АН УРСР на вул. Доброхотова, будинок 24 для поселення близько 50 гостей(О.Панасюк) і харчування; емблеми (Л.Дмитренко); гасла і плакати (І.Юртин).

Пропозиція Г.Гашко: На випадок репресій проти ініціативної групи після мітингу – усім членам клубу підтримати їх.

Голосували: “за” – 30 , “проти” – 1, “утримався” – 1.

Для створення текстів гасел створено комісію: І.Заєць, В.Кулінич,О.Федорук, С.Бачерикова, Г.Гашко.

Підготувати Звернення до Верховної Ради, у якому обов’язково вимагати:

1. Закрити Чорнобильську АЕС.

2. Заборонити будівництво Чигиринської, Кримської АЕС, Одеської АТЕЦ.

3. Жодного додаткового блоку на існуючих станціях.

4. Заборонити промкомплекс у Каневі.

5. Закрити Дніпровсько-Бузький лиман, заборонити будівництво каналу Дунай-Дніпро.

6. Створити і започаткувати республіканський екологічний бюлетень.

7. Заборонити будівництво залізничного вокзалу в Биківні.

8. Обнародувати перспективні плани економічного розвитку підприємств.

9. Республіканський госпрозрахунок.

10. Правовий захист екології.

Підписи на мітингу збиратимуть: С.Бачерикова, Фесенко, Кирієнко,Р.Сотникова, Медвєдєв, Г.Гашко.

А.Ціпко забезпечує 2 касети для звукозапису виступів на мітингу.

Штаб-квартирою підготовки стала квартира Клавдії [Мефодіївни] Холявенко на Стрілецькій вулиці [, 28, помешк. 7, 3 поверх]. Тут писались тексти гасел, виготовлялись транспаранти. Крім членів “Спадщини”, тут працювали хлопці і дівчата з “Громади” – студентського товариства з Держуніверситету. Іван Заєць активно працював над списком ораторів, що мають виступити на мітингу. Список постійно мінявся. Сергій Федоринчик – активіст Зеленого руху з товариства “Ноосфера” і білоруський патріот – працював над текстом заключного документу мітингу. Для забезпечення мітингу звукопідсилюючою технікою я ходив у спеціалізовану організацію, заплатив гроші і замовив автобус із гучномовцями. Ярослав Федорин організував хлопців, які відповідали за підтримання порядку під час проведення мітингу. Напередодні мітингу всі активісти зібрались увечері в приміщенні “Зеленого світу”».

Далі цитую протокол Луції Забави:

«12 листопада (у приміщенні Комітету захисту миру) спільна прес-конференція організаторів (члени клубу “Спадщина”, Асоціації “Зелений світ”, об’єднання “Ноосфера” і “Громади”) з діячами науки та культури УРСР і гостями, які приїхали на мітинг “Екологія і ми”.

Дудко С. – Асоціація “Зелений світ” – представив організаторів, тему і мету мітингу.

Добрянський Л. – українознавчий клуб “Спадщина” – повідомив про хід підготовки мітингу, представив присутніх гостей і доповідачів, які зібралися обговорити важливі питання екології в республіці:

Ростислав Братунь – письменник зі Львова,

Юрій Щербак – письменник з Києва,

Іван Драч – поет з Києва,

Дмитро Павличко – поет з Києва,

Віктор Білодід – з Миколаєва,

[Сергій Іванович] Дорогунцов – з Києва [19],

Ігор Гринчак – з Києва,

Валерій Коваленко – з Києва,

Дмитро Гродзінський – професор з Києва,

С. Ольштинський – канд. геолог. наук, Асоціація “Зелений світ”, Київ,

Пивоваров – д.т.н. з Сімферополя,

Шипунов – д.т.н. з Москви.

Запитання:

Анатолій Зубков – “Молодь України”: Чи обумовлена тривалість мітингу, фінансування, забезпечення технічними засобами?

Добрянський Л.: відповідно до дозволу МВК тривалість мітингу – 3 год., фінансування – Київське відділення Комітету охорони природи виділило 300 крб. Звукопідсилюючі машини і гучномовці – проблема №1, але на сьогодні вона вирішена.

Федорук О.: радіо, телебачення і преса не виявили до мітингу жодної уваги, бо це залежить особисто від тов. Кравчука Л.М. в Раді Міністрів.

Забава Л.: повідомила, що сьогодні вранці лише Всесоюзна радіостанція “Маяк” повідомила про те, що у Києві 13.11 відбудеться мітинг на актуальну тему “Екологія і ми”, хоч інформація була передана на усі канали Всесоюзного та українського радіо і телебачення.

Виступили:

Ростислав Братунь (Львів) висловився на підтримку проведення екологічного мітинга. Висловив певні застереження щодо ведення мітингу, враховуючи досвід проведення мітингів у Львові. Зауважив, що проблема АЕС не одинока, є ще РЛС, хімічні гіганти та інші підприємства. Запропонував зібрати гроші на мітингу.

Стефанків Ю.С. (Львів) запропонував обговорити ще дві проблеми: преса і фонди, які повинні підтримувати рух “Зеленого світу”.

Микола Кагарлицький (Київ) представив клуб “Спадщина” при Будинку вчених АН УРСР як клуб, який стоїть на ленінських позиціях. На жодному із засідань не було жодних відхилень, жодних неприємних моментів. Робота ведеться дуже серйозно і розумно. Дуже важливо, що виступ клубу з пропозицією проведення мітингу поєднався з виступами депутатів на сесії Верховної Ради. Саме сьогодні на сесії Верховної ради вирішуються екологічні питання. Запропонував підтримати цей клуб у його прагненнях і роботі, допомогти у проведенні мітингу. Інформацію про мітинг офіційно не дозволено. Чому мітинг, який проводиться на захист міста, природи, проводиться без належної підтримки? [20].

Людмила Тараненко, поетеса (Черкаси) підкреслила актуальність мітингу, бо сьогодні треба дбати не лише про екологію середовища, а й про екологію людської душі та свідомості. Важливо взяти під контроль не тільки підприємства хімічної промисловості, АЕС, а й продумати як контролювати бюрократичні відомства, від яких вони залежать.

Усі організації-організатори борються за важливу справу, але їх треба координувати так, як це робиться у Прибалтиці та Білорусії, де для цього створено Народні фронти.

Вимога до преси – опублікувати список шкідливих підприємств, які заплановано збудувати чи реконструювати. Довести до відома народу що йде на експорт і що купується за ту валюту, яку ціною здоров’я людей одержує держава.

Віктор Лінчевський: екологія – проблема людини. Ми висуваємо на мітинг такі гасла:

“Зелені” єднайтеся !

За без’ядерну Україну !

Клуб “Спадщина” за екологію мови, культури, природи !

Відповідальних до відповідальності !

Юрій Щербак підтримав Братуня Р. у визначенні мітинга як екологічного. Тривалість мітинга обмежена, щоб це не відбилося на атмосфері мітинга і ситуації в місті. Запропонував виступити комусь з представників Комітету захисту миру і заслухати звернення.

Василь Капкан – представник української громади м. Вільнюса за дорученням руху зелених і “Саюдіса” подякував за запрошення приїхати і привітав усіх присутніх.

Катерина Зеленська – журнал “Україна”: як проходило одержання дозволу? Інформація партійних органів, преси і радіо, що вирішити питання з поінформуванням населення. Висловила подяку письменникам І. Драчу, Ю. Щербаку, Д. Павличку та ін. за їхню самовідданість у боротьбі за важливі справи для людей, України і Києва.

Святослав Дудко запросив представників з МК КПРС і МВК м. Києва: Згурського [Валентина], Холоденка []., Кочергу [] ., Сергєєва [] ., гол. УВД – Василишина [А.В.] . та ін., представників райвиконкомів.

Перебіг мітингу буде залежати від самих виступаючих, головне – не порушувати регламент.

Віктор Лінчевський зачитав тези Відозви до народу.

Катерина Зеленська запропонувала зробити ще один документ і направити до Москви, де розміщуються основні відомства і міністерства, чиї підприємства якраз і порушують екологію нашої республіки.

Юрій Щербак запропонував внести до резолюції мітинга пункти про винесення на всенародний референдум обговорення необхідності заборони Кримської, Чигиринської та Південно-Української АЕС.

Борис Резор попросив уточнень щодо ведення мітинга:

Хто вестиме мітинг?

Хто виступатиме?

Запропонував прийняти резолюцію з одним або двома найважливішими пунктами, щоб вимоги прозвучали дуже конкретні:

референдум про АЕС;

інформація про Чорнобиль.

Представник заводу “Ротор” (Черкащина), офіцер запасу, член Новосибірського відділення АН СРСР: “Политика в экологии на Черкащине – геноцид. От людей скрывается вся необходимая информация согласно специальному Постановлению «О порядке выдачи информации главврачам санитарно эпидемиологических станций».

Станіслав Чернілєвський запропонував:

внести до резолюції пункт про розсекречення інформації;

резолюція повинна містити аналіз і критику ситуації та конкретні пропозиції;

регламент не обмежувати, а використовувати з повагою мікрофон і гласність.

Настільки деформована моральна свідомість, що люди, які пережили війну, відмовляються від демократичних нових подихів.

Святослав Дудко висунув пропозицію висловити громадський осуд і недовіру Романенкові [21] . та Бухарському .

Дмитро Павличко – СПУ: дикунське ставлення до екології, яким відзначається наша республіка, не можна ділити на духовність і природу, це залежить від морального рівня. Резолюція не готова, не монументальна. Там нема головного – оголошення створення Народного руху в Україні на підтримку перебудови. Є вже ініціативні групи для створення Народного руху. Парторганізація СПУ – за! Якщо буде така організація, її повинні узаконити в Конституції, тоді буде можливість збирати мітинги частіше і говорити про конструктивні справи. Назвати рух на підтримку перебудови “Дзвони Чорнобиля” – дзвони як пересторога до будь-якої несправедливості. Записати в резолюцію: “Поставити на порядок денний питання перед творчою інтелігенцією, науковцями, господарниками, робітниками та іншими шарами населення – про створення Українського руху”».

Цей виступ Дмитра Павличка перед широким загалом став першим, на якому було зроблено заяву про створення Народного руху. Начальник Управління КГБ П.Підгайний 9 листопада 1988 року писав у своїй довідці:

«По имеющимся оперативным данным, в последнее время отмечается активность представителей «Спадщины» в вопросах создания «Народного фронта» на Украине, выработке его программных документов. Указанное объединение выступило одним из инициаторов созыва экологического митинга в г. Киеве 13 ноября с.г. и проводит соответствующую организационную работу в этом направлении» [22].

Читаємо далі протокол Л.Забави:

«Юрій Ткаченко, режисер (Київ) запропонував Дмитра Павличка як трибуна на роль ведучого мітинга.

Дмитро Павличко висловив думку, що формою мітинга має бути вільне представлення виступаючих.

[Леонід] Мілявський – газета “Експрес-хроніка”: Чим викликана реєстрація гасел у міськвиконкомі?

Леонід Добрянський – відсутністю власного досвіду у проведенні таких заходів і порадами представників влади.

Людмила Тараненко: Черкаська ініціативна група підтримує Д. Павличка і виступає за створення Народного руху України. Результатом мітинга мусить бути прийняття рішення про його створення.

Василь Капкан (Литва) висловив пропозицію створити гайд-парк для проведення мітингів за досвідом Литви і Вільнюса.

Сергій Федоринчик – Асоціація “Зелений світ” – порадив не спішити зі створенням Народного руху, враховуючи гіркий досвід Білоруської РСР».

Коментуючи протокол Л.Забави, далі пише Л.Добрянський:

«Узгоджувались останні деталі. Домовились, що мітинг вестиме секретар“Зеленого світу” Станіслав Дудко. Тут же зав’язалась дискусія про те, що в Україні аналогічно іншим республікам СРСР, де створені національні фронти, потрібно започаткувати свою політичну структуру. Щоб вибрати правильну назву, по рядахприсутніх був пущений лист для опитування. Були подані назви: Народний фронт, Народний рух та якісь інші. Потрібно було кожному позначити, що краще. Члени “Спадщини” запропонували підтримати назву «Народний рух».

Іван Заєць в ті часипровів величезну підготовчу організаційну роботу. Зокрема, він переконував іпідтримував Дмитра Павличка і Людмилу Тараненко – письменницю з Черкас,щоб вони у своїх промовах на мітингу запропонували створення Народного руху. Це було досить небезпечно.

Щоб не було розбіжностей у питанні – де саме проходив мітинг, подаю його місце на плані Києва (на багатьох фото видно висотний готель “Спорт” – Вел.Васильківська, 55).

Мітинг вів Станіслав Дудко. Першим взяв слово Дмитро Павличко, потім виступили Володимир Яворівський, Юрій Щербак.

Людмила Тараненко у своєму виступі закликала створити в Україні народний рух сприяння перебудові. Робітник В.Калюжний з виробничого об’єднання “Маяк” як представник влади заперечував проти створення такого Руху і був освистаний аудиторією.

Виступили також письменник Ростислав Братунь, поет Валерій Бойченко, науковці: академік Дмитро Гродзинський, академік В.Смирнов, зав.лабораторією біосферних явищ Інституту літосфери з Москви Ф.Шипунов. Як представники влади, виступали заст.голови міськвиконкому В.Кочерга та представник Держкомприроди України Б.Кубрак.

Від Черкаського товариства “Екологія“ виступив Юрій Височин, від товариства “Громада” – Дмитро Корчинський. Від товариства “Ноосфера” – Сергій Федоринчик. Виступили представники з Латвії, Естонії. Від вірменських неформалів виступив Б.Єгіазарян.Почавши говорити про проблеми Нагорного Карабаху,[він] загострив ситуацію. До мікрофону пробився один із українських правозахисників [Іван Іванович] Макар. Іван Заєць весь час перебував на трибуні, слідкував за черговістю надання слова ораторам.

І тут ведучий мітингу Станіслав Дудко робить несподіваний хід. Він зіскакує з трибуни і щезає, давши, мабуть, якусь команду спеціалістам з гучномовного автобусу. Звук вимикається. Западає пауза. Якусь хвилину всі люди перебували в розгубленості, а потім почали скандувати “Мі-кро-фон, мі-кро-фон!”. Але звуку вже не було. Лінчевський без мікрофону прочитав заключний документ мітингу. Ще дехто намагався виступити, але без звуку це не мало ефекту. В кінці я теж вийшов на трибуну і, намагаючись перекричати шум людей, закликав розходитись, бо мітинг вже закінчено. Так дещо сумбурно, з відчуттям розчарування закінчився наш захід.

Допіру 23 грудня, більше як через місяць після мітингу, “Вечірній Київ” таки надрукував це звернення».

З протоколу № 18 засідання від 14 листопада 1988 року, на якому обговорювали результати мітинга «Екологія і ми»:

«З виступів членів клубу:

Мітинг пройшов на високому рівні, але усіх присутніх схвилювало питання про те, чому преса, радіо та інші засоби масової інформації не сповістили людей, жителів міста заздалегідь. Де ж демократія і гласність? Чому влада боїться почути правду в очі?

Була реальна підтримка організаторів присутніми, але лише присутніми. А скільки людей не змогли прийти на мітинг через непоінформованість?

Як провокація прозвучав виступ токаря, до якого можна було звернутися лише з одним питанням – про які претензії до інтелігенції він може говорити, якщо сам слабкий і нічого не робить і не хоче робити на власному підприємстві. А організатори мітингу – щирі і чесні у своєму бажанні донести до людей інформацію про екологічний стан в Україні.

Якщо багатьох людей цікавили деякі конкретні питання, то їм і треба у себе в колективах їх піднімати, а також створювати осередки людей, яких хвилюють такі проблеми. (Лящук).

Інформація слабка. Чому зривалися оголошення вже дозволеного міськвиконкомом мітинга? (Гологуда М.І., Інститут кібернетики).

Із запізненням отримано телефонограму з Полоцька від “Общественного совета по экологическим вопросам” на підтримку організаторів мітингу та проблем, які були висунуті для обговорення на мітингу. (Панасюк О.І.).

Мітинг офіційно дозволений, за що спасибі, але оголошувати про нього будь-яким засобам інформації було заборонено. Тому прохання, з претензіями звертатися до влади. Претензії до організаторів на перший раз безпідставні. “Крига скресла” – Ленін. (Кагарлицький М.).

Мітинг продемонстрував, що організатори мітингу – гідні сини Києва і України, не дивлячись на те, що вони є і представниками втраченого покоління молодих.

СПУ надіється на “Спадщину”. Всім членам клубу треба вирішувати питання з організацією первинних осередків Народного руху України на своїх підприємствах і в інститутах.

Заєць І.: Дивним для мене було, що на прес-конференції жоден з кореспондентів не запитав ні про що. Що це? Проводити мітинги – це наше право, і його треба вимагати від влади, а не дякувати йому щоденно за дозвіл одного мітингу.

Кулінич В.: Стосовно документів, які були прийняті на мітингу. Звернення до народу організацій, які організували мітинг, буде роздруковане і доведене до трудових колективів.

На своїх підприємствах необхідно організовувати первинні осередки на підтримку створення Народного руху за перебудову і листи про них треба надсилати до СПУ.

Гейченко В.: запропонував Звернення подати в пресу, оскільки влада перервала мітинг і не дала змогу довести справу з резолюцією до кінця.

Тихий В. (Інститут ядерної фізики): Зібрати міську конференцію усіх груп “зелених”, на якій можна було б ще раз обговорити і прийняти цю пропозицію.

Представник Асоціації “Зелене милосердя”: Треба вже нарешті від балаканини переходити до конкретних справ.

Капкан В., представник української громади м. Вільнюса: Мітинг – це крок, може і не найкращий, але це рух. Це зрушення з мертвої точки».

Примітки

15. Вчений секретар відділу Ради з виробничих сил.

16. Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кін. 80-х рр. ХХ ст.: Док. і мат. К., 2011. С. 184.

17. Василишин Андрій Володимирович (нар. 24 квітня 1933, с. Веснянка Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.), генерал внутрішньої служби України (1993). Дж.: Хто є хто в Україні / Укладачі та редактори Юрій Марченко, Олександер Телемко. К. : К. І. С., 2004. С. 113.

18. Див.: Салій Іван Миколайович (нар. 2 ХІ 1943, с. Іржавець Ічнянського р-ну Чернігів. обл. ). Обличчя столиці в долях її керівників. К. : Довіра, 2008. С. 154-197.

19. Хто є хто в Україні / Укладачі та редактори Юрій Марченко, Олександер Телемко. К. : К. І. С., 2004. С. 241.

20. Автор довідки 5 Управління КГБ мав відомості й про нього: «Писатель Н.Кагарлыцкий в своем выступлении 24 октября с.г. призвал членов «Спадщини» активно привлекать в свои ряды молодежь для борьбы за украинскую культуру: «… с правом критиковать наше «соединение» с Россией». Подобные выступления не получили объективной оценки со стороны руководства объединения, вызывали нездоровый ажиотаж в среде присутствующих» (Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кін. 80-х рр. ХХ ст.: Док. і мат. К., 2011. С. 192).

21. Романенко Анатолій Юхимович (нар. 15 грудня 1928, с. Новопавлівка Межівського р-ну Дніпропетровської обл.), міністр охорони здоров»я УРСР (1979-85). Дж.:Хто є хто в Україні / Укладачі та редактори Юрій Марченко, Олександер Телемко. К. : К. І. С., 2004. С. 719.

22. Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кін. 80-х рр. ХХ ст.: Док. і мат. К., 2011. С. 192.