Діяльність клубу
Сергій Білокінь
Чи не найпоказніше діяльність КТМ виявилась в урочистих масових вечорах, що відбувались у найкращих тодішніх київських залах, відбруньковуючись у поетичних вечорах по київських інститутах.
14 травня 1962 року (понеділок) у Жовтневому палаці культури, кол. НКВД із в’язницею для політичних, відбувся вечір Леся Курбаса, який організував Л.Танюк. На цьому реабілітаційному вечорі виступили причетні до «Березоля» народний артист СРСР В. Василько, ректор Харківського театрального інституту Дм. Власюк, народний артист СРСР Лесь Сердюк, народна аристка СРСР Н. Ужвій, народний художник СРСР Ан. Петрицький, дружина Остапа Вишні Варвара Губенко-Маслюченко, заслужений артист УРСР Ол. Романенко, народний артист СРСР М. Крушельницький. Всі вони знаходили щонайкращі слова, щоб згадати про свого розстріляного вчителя. Щоразу наштовхуючись на проблему масового терору в недалекому минулому, КТМ у найяскравіший спосіб визначив напрямок громадських реабілітацій.
В обстановці хрущовської „відлиги”, у Клубі виникла група ентузіастів (“створено комісію”), що збирала матеріали про репресії тридцятих років. В. Симоненко, А. Горська й Л. Танюк поїхали у вказані їм місця і в лісі в районі Биківні виявили рештки людських кістяків.
У неділю, 23 грудня 1962 року, теж у Жовтневому палаці КТМ провів вечір пам’яті розстріляного драматурга М. Куліша. Із вступним словом виступив М.Бажан, що дозволив собі дисидентський вираз «Россия – родина слонов».
1 червня 1963 відбувся вечір Маяковського, сценарій якого написав Ів. Дзюба. Там було публічно прочитано вірш «Долг Украине».
Широким відгомоном розійшовся вечір Ів. Франка, що відбувся 8 червня 1963 року в Інституті харчової промисловості ім. Мікояна на Володимирській вулиці. На історичних скрижалях він відзначився тим, що пройшов зі смолоскипами. Після нього біля пам’ятника І.Франка читали вірші, зокрема Ст. Тельнюк – “Пісеньку останнього гурона” .
Під грифом Клубу творчої молоді «Сучасник», Київської державної філармонії, де працювала Т.Цимбал, й Українського театрального товариства було надруковано афішу вечора Л. Українки, призначеного на середу, 31 липня 1963 року. На Першотравневій естраді мав відбутись вечір, у якому мали виступити Державний симфонічний оркестр УРСР (дириґент Є.Шабалтіна), артисти театру опери та балету, Київської державної філармонії та Укрконцерту. В останній момент вечір було заборонено. Ів.Дзюба як ведучий провів його «під штахетами», «на лавках». Т.Цимбал прочитала яскраво політичні твори Л.Українки «Товаришці на спомин», «Мрії», «І ти колись боролась». Нові вірші прочитали Ір.Жиленко, М.Вінграновський, І.Драч, Ст.Тельнюк, Л.Костенко. Виступив також Є. Сверстюк.
За рік, 12 березня 1964 року відбувся останній, шевченківський вечір КТМ у Жовтневому палаці. Режисером дійства був Б.Головатюк, учень М. Крушельницького. Стрижнем програми стали Шевченкові твори, які читав («І мертвим, і живим» – повністю) диктор українського радіо, згодом священик, П.Бойко.
У своїй повсякденності діяльність клубу провадилась за секціями – театральною, мистецькою та ін. З лекціями виступали І.Світличний, Г.Логвин, що керував поїздками по історичних місцях України з вивченням архітектурних пам’яток. Велику роль відігравали міжособистісні контакти з молодими діячами Львова та інших міст. КТМ «Сучасник» відіграв ключову роль у громадсько-політичному й культурному житті української столиці. Активні контакти з колами студентської молоді, численними старшими людьми поширили їхні впливи на всю територію України.