Відповіді на зауваження у відгуках
Сохань П.С. Так, все у Вас? Більше нема запитань? Тоді надається слово вченому секретарю для оголошення відгуків, що надійшли на дисертацію від провідної організації та інші. Будь ласка.
Верба І.В. Я як вчений секретар знаходжусь в такому двоякому становищі. За моє шестирічне секретарювання я не бачив стільки відзивів на автореферат, монографію і так далі. З другого боку, майже за цей же термін я не бачив, щоб так уже багато зняли різних питань. Тому дозвольте, згідно вимог ВАК”у, дуже коротко, оглядово пройтись по тим відгукам, які є в справі.
(Знайомить з відгуком провідної організації – Дніпропетровського держуніверситету за підписами першого проректора професора О.О.Кочубея та зав. кафедрою російської історії професора В.В.Іваненка; з відгуками на дисертацію – відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І.Крип”якевича НАН України за підписами директора інституту академіка Я.Д.Ісаєвича та завідувача відділом професора, доктора історичних наук Ю.Ю.Сливки;
– кафедри історії України Національної Академії внутрішніх справ МВД України за підписом завідуючого кафедрою доктора історичних наук професора А.С.Чайковського;
– відділу історико-політологічних досліджень держави і права України Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН Укарїни за підписом завідувача відділу заслуженого юриста України кандидата юридичних наук І.Б.Усенка;
– доктора історичних наук, в.о. професора кафедри філософії та політології Полтавського кооперативного інституту О.О.Нестулі;
– голови Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, народного депутата ВР України, голови Комітету ВР з питань культури і духовності Л.С.Танюка;
– професора Національного технічного університету України, голови науково-методичної ради Всеукраїнського товариства політв”язнів і репресованих Н.О.Вірченко;
– професора Київського інституту військово-повітряних сил, заступника голови Науково-методичної ради Всеукраїнського товариства політв”язнів і репресованих М.М.Роженка;
– з відгуком на монографію та автореферат – Заслуженого діяча науки України доктора історичних наук, професора П.П.Бачинського;
– з відгуками на автореферат – академіка НАН України, професора, директора Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України М.Г.Жулинського;
– кафедри історії та політології Національної академії СБУ за підписом ректора академії доктора історичних наук, професора, генерал-лейтенанта В.Сідака;
– кафедр історії слов”ян та історії й археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка за підписами доктора історичних наук професора, завідувача кафедри історії слов”ян М.К.Бойка та кандидата історичних наук, доцента, завідувача кафедри історії та археології України В.П.Коваленка;
– начальника лабораторії Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», доктора фізико-математичних наук, професора, заслуженого працівника культури України Ю.М.Ранюка;
– доктора історичних наук, професора Київського університету ім. Т.Шевченка В.Ю.Короля).
Сохань П.С. Дякую. С.І.! Вам слово для відповіді на всі суттєві зауваження.
Білокінь С.І. У відгуку відділу новітньої історії інституту українознавства ім. Крип”якевича зазначається, що моє твердження про те, що масовий терор мав глибоко наукову основу, дається без застережень. Що, мовляв, «злочинці, які планували і здійснювали жахливий, часто нелогічний навіть з точки зору поставлених ними самими завдань, терор, вважали його обґрунтування науковим, але з точки зору нормальної людської логіки, навряд чи можна їхні теорії вважати справжньою наукою, та ще й глибокою». Я виходив із того, що існувало теоретичне обґрунтування масового терору, існувало системне організаційне забезпечення масового терору, а про те, що ця теорія не витримала випробування часом, це вже інше питання. Я не міг відкидати її так, з порогу лише з цієї причини, тому що дуже багато людей у цю теорію вірили, більше того, дуже багато людей віддали життя за неї.
У відгуку Заслуженого діяча науки Петра Павловича Бачинського відзначено, що «занадто широке використання дисертантом різних праць, спогадів російських, українських та інших еміґрантів, так званих західних совєтологів, які ніколи не працювали в радянських архівах, будували свої праці на випадкових документах, домислах, значна частина цих авторів – це платні аґенти різних спецслужб» і так далі. Матеріали, публікації совєтологів я використовував, звичайно, не всі підряд. Я вирізняю з цього великого дуже масиву літератури ту частину західної совєтології, яку створили фахівці, що еміґрували за тих чи інших обставин на Захід, здебільшого наприкінці громадянської війни й наприкінці другої Світової війни. Ці люди не працювали з діловодством, скажімо, НКВД, але вони мали власний історичний досвід. В їхніх працях вони узагальнили цей історичний досвід, і це надзвичайно цікава лектура. Повірте, що якщо звернутися до «Вестника Института по изучению СССР» (був такий інститут у Мюнхені свого часу), він існував, звичайно, на кошти певних спецслужб, але там друкувалися матеріали часом дуже цікаві. Відкидається міркування, що масовий терор був рушійною силою здійсненої в СРСР соціалістичної революції. Я так не писав. В тексті ідеться про соціальну революцію, це просто недогляд.
Ну, такі міркування «є м”яко кажучи, нісенітниця», «не витримує ніякої критики» – тут мені важко щодо цього полемізувати через те, що не наведено арґументів. Що стосується зауваження про те, що обліки і паспортизація, переписи населення проводяться в усіх країнах, навіть серед племен Африки, – звичайно, так, провадяться, але з різною метою. І, до речі…
Сохань П.С. С.І.! Це не суттєво для Вашої дисертації.
Білокінь С.І. Мене дуже зачепило зауваження Ігоря Борисовича Усенка про те, що я увів до розгляду діячів Центральної Ради Миколу Прокоповича Василенка. Він є в словнику членів Центральної Ради. Моїм недоглядом було те, що я не вивчив це питання з його участю. Він був запрошений до участі в Центральній Раді, але сам себе не вважав членом Центральної Ради із ідеологічних міркувань, із-за певних розходжень. Мені це дуже прикро. З іншими зауваженнями я в цілому погоджуюся.