Дискусія. 3

Сохань П.С. Я думаю, будем завершувати.

Калакура Я.С.

Просто я нагадую, що члени ради по цій спеціальності, персонально кожен повинен висловитися. Така вимога ВАК”у, так? Шановні члени ради! Мені здається, що у тих запитаннях, які сьогодні прозвучали, у репліках і виступах, насамперед офіційних опонентів, я не став би відкидати ті зауваження, які тут були. І мені думається, що до честі С.І., а я вірю в це, з таким розумінням поставитись до всіх зауважень, які тут прозвучали, в тому числі і до негативних, бо в них є теж певний сенс.

Друге. Справді, наукова робота вимагає і певного педантизму, певної скрупульозності, і мені думається, що тут не все С.І. зробив. Ну, елементарно, праця, яка захищається, має назву «Джерелознавче дослідження». Ми ж одержали автореферат, де ця назва відсутня. Візьміть ви інше. Ви даєте список своїх публікацій, в тому числі назву головної монографії, а де тут є, що це джерелознавче дослідження? Немає. І тому природно, ці запитання й виникли.

Тепер щодо характеру джерелознавчих досліджень. Ми знаємо, що є три типи джерелознавчих досліджень. Це класичні джерелознавчі дослідження, це те, що стосується, Я.Р. дуже добре сказав, насамперед теоретичних засад джерелознавства. Це дослідження, які аналізують інформативні можливості джерел. Ясно, це більш такий, може, але вони теж потрібні. І нарешті, третій тип. Мені здається, що Ваша робота ближча тут. Це реконструкція конкретного історичного процесу на основі джерел. Ясно, що це вже робота більше конкретно історична, але стосовно Вашої роботи, то якраз тут верх бере джерелознавчий аналіз, тому що Ви все-таки працюєте з джерелами, і особисто в мене як людини, яка причетна до джерелознавства, немає сумніву в тому, що ця робота може кваліфікуватися як робота джерелознавча.

І останнє міркування. Тут у виступі і Петра Пантелеймоновича і, може, меншою мірою Ярослав Йосипович про це говорив, прозвучала така думка, що С.І. зумів дистанціюватися, чи, може, відійти від рудиментів радянської ідеології і так дальше. Це все правильно. Але С.І. теж виховувався в умовах радянської методології історичної науки і якоюсь мірою він і сприйняв цю методологію. Бо подивіться, що відбувається. У Вашій роботі дуже багато ідеологічного і політичного. Зрозуміло, що не може бути історичного дослідження, наукового дослідження без пізнавальної її сторони. Так що ці елементи мусять бути присутні. Вони неминуче мусять бути присутні. Але у Вас вони просто випирають. І це дуже близьке за аналогією до праць радянських істориків. А в зв”язку з цією думкою, С.І., не треба робити радянських істориків ворогами. І взагалі смисл історичної науки – це наука, яка формує добро і гуманізм. І оце навішування ярликів, інколи, яке ми простежуємо, і оцей пошук ворогів серед радянських істориків – це непродуктивний напрям. Це вже порушення принципів конкретно історичної об”єктивності. Нам дуже важливо мати на увазі не тільки, ким був історик, бо, якщо ми переглянемо наші біографії, наші праці радянської доби, то ми всі підпадаємо під цю статтю Вашу, а ким стали ці історики, що все-таки вони зуміли переосмислити і свої позиції, і методологію, і сприйняти національну ідею, хто не осмислював її, і так далі. Отже, мій загальний висновок, що ми не допустимо помилки, якщо присудимо науковий ступінь доктора історичних наук С.І. саме за цією спеціальністю.

Сохань П.С.

Добренько. Я думаю, що я теж пару слів скажу і будем завершувать. Нема заперечень? (Голоси: Нема, нема) Справді, коли читаєш цю роботу, коли слухаєш, таке трошки враження є, що оця народна поговірка, уміла готувати, та не вміла подавати. Саме як докторську дисертацію. І тому є ті огріхи, про які говорили. Вони є. Але ж врешті-решт давайте підійдем так. Що тут переважає, чи все те, що він зробив за все життя і зараз, і конкретно під час підготовки цієї дисертації, чи за ті помилки, які там десь ви найшли. Ви знаєте, – а помилки бувають різні. Один великий класик, якого Ви всі добре знаєте, казав, що є помилки і помилки. Одна помилка, що двічі два п”ять, а інша помилка, це двічі два – стеаринова свічка, так він казав? Приблизно так? Так от тут, стеаринових свічок тут нема, а є якісь огріхи. Дурниць – нема. А є знання джерел. І задумайтесь до того, що сказав Ярослав Степанович, задумайтесь над самим словом. Ясно, джерелознавство – це наука конкретна. Але, задумайтесь, слово-то – дже-ре-ло-знавство. Що таке, – це значить, людина, яка знає джерела. Знає джерела. Інша справа, що він мусить і аналізувать джерела, і так далі.

Тепер прочитайте роботу, скажіть, хіба він не зна оті джерела, про які він пише? Не зна джерела? Знає, звичайно. Та ще й як знає. Багато нового вніс і так дальше. Я думаю, що ми не помилимось тут в тому, що віддамо належне С.І. за ту працю, яку він зробив. Справді, це патріотична праця, це наукова праця, як би хто тут не кваліфікував. Це наукова, тому що вона написана на історичних фактах, на аналізі цих фактів, а не на голому теоретизуванні. У нас деякі розуміють історію, це вміння теоретизірувать, а не аналізувать факти і з конкретного аналізу фактів відроджувать той історичний процес, який він був насправді. І враховуючи це все, я думаю, що ми не помилимось, коли присудимо науковий ступінь доктора історичних наук, який, безперечно, він заслуговує. А всі ті огріхи, про які говорили, я думаю, що тут є популярний стиль і все інше і так дальше, – це, звичайно, С.І. мусить врахувати і віднестись спокійно до того, що тут вірно говорилось при аналізі, аналізували всі ваші, позитивний внесок і в той же час багато огріхів, недоглядів і так далі, які таки справді є. Оцей сюжет, це, мабуть, і наша провина, що ми як слід не перевірили, що у тому авторефераті підзаголовка нема цього «джерелознавчого дослідження». Я не говорю про інше. Але в цілому, я думаю, у нас є підстави для того, щоб присудити цей вчений ступінь. Чи є інші ще бажаючі виступить? Якщо нема, тоді С.І-чу заключне слово про дисертацію.

Русначенко А.І.

Ще не всі висловились люди, якщо засідання закінчується. Я просто не пройшов, там повно людей було. Чому це я кажу? Анатолій Русначенко, доктор історичних наук. Річ у тім, що мені довелося пропрацювати з декількома сотнями подібних справ, але іншого періоду. Декілька сотень томів якогось подібного джерельного матеріалу. Страшна це робота, тяжка, і можна було написати теж джерелознавче, можна було написати наукове, але той, хто пройшов кілька тисяч і сотні томів, а в даному випадку дослідник Білокінь це пройшов, перелапав, дуже небагато хто в Україні може похвалитись, що переглянув усе від першої до останньої сторінки, і той хто знає, що треба сидіти з ранку до вечора і мерзнути, пробачте, як це можна сказати, що це не джерелознавча праця. Можна судити, що вона трохи туди не вписується, в ті чи інші рамки не вписується, але що це є, без сумніву, наука, то це так. Наше завдання як науковців полягає, щоб відповідні відділи, відповідні люди продовжували цю справу, робили, може, їх більше, бо виникає дискусія в зв”язку з тим, що практично, знаєте, таких робіт у нас раз і нема. Оце наша трагедія, а є інший аспект, що, на жаль, ці праці з історії України заідеологізовані й політичні. Це реалії. Далі, ми науковці за це відповідальні персонально, і не треба своє минуле скидати, бо ми за той стан і теперішній… Без сумніву, його робота заслуговує на те, щоб присвоїти…

Сохань П.С. Дякую. (Герасимова Г.П.: Молодець!)

Білокінь С.І. Шановні члени вченої ради! Безвідносно від того, яке рішення ви приймете, я хочу сказати, що це обговорення, що сьогодні відбулося, мені здається, дуже корисне для мене, дуже продуктивне, цікаве. Я не буду розповідати про свої плани на майбутнє, на друге видання і так далі, але можу сказати, що те, що було сказано, я використаю повною мірою. А тому я хочу висловити дуже щиру, глибоку подяку всім, хто виступив, хто проаналізував мою роботу і хто прийшов сьогодні на цей захист. Дуже вам всім дякую – особисто кожному.