Висновок
спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України про дисертацію Сергія Івановича Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917-1941 рр. (Джерелознавче дослідження)», подану на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук зі спеціальності 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни.
Обговоривши дисертаційну працю С.І.Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917-1941 рр. (Джерелознавче дослідження)», спеціалізована вчена рада дійшла висновку, що обрану для дослідження тему вивчено у вітчизняній історіографії явно недостатньо. Внаслідок цього дана робота має чимале науково-пізнавальне значення. Наукова новизна дисертації полягає в тім, що вона є першою спробою узагальнюючого джерелознавчого монографічного дослідження масового терору в системі управління СРСР. Розробка цієї проблеми має не лише теоретичне, а й чимале практичне значення в умовах соціальних перетворень, оновлення гуманітарної сфери суспільства.
Джерельною основою дисертації стали передусім архівно-слідчі справи реабілітованих осіб, а також інші розсекречені документи. Проаналізовано корпус протоколів засідань Політбюро ЦК КП(б)У. Залучено також документи «окремої папки», матеріали різних архівосховищ, передусім ЦДАГО України, велику кількість документальних публікацій, мемуарної, публіцистичної літератури, свідчення сучасників. Використано широке коло літератури. З великого спектру питань, які характеризують внутрішню політику СРСР, він виділив визначальні, ключові питання, через які розглядувана проблематика набуває найповнішого висвітлення. У результаті дисертантові вдалося показати, що масовий терор був одним з головних засобів державного управління в СРСР.
Головними серед отриманих дисертантом результатів є такі:
— виявлено і розглянуто широке коло документальних, мемуарних та інших джерел про різні аспекти політики й практики масового терору (с. 41, 58, 60, 80-81, 97-98, 137),
— обґрунтовано цілісну оцінку джерельної бази з історії масового терору як чинника державного управління, простежено за архівно-слідчими справами технологію слідства (с. 28, 36, 40-41, 48, 56, 107, 138, 202);
— доведено достовірність відомостей про чистки й показано, що, незважаючи на особливості їхього здійснення щодо окремих суспільних категорій (кадрові військові, поміщицтво, селянство, духівництво), вони мали плановий характер (с. 220, 225, 233, 236, 247, 252);
— розкрито відображену в джерелах еволюцію масового терору, проаналізовано головні засади його застосування на початковому, ленінському етапі і його розгортання в часі й просторі під час проведення Великого Терору кінця 30-х років (с. 93, 156, 258);
— зібрано й проаналізовано джерела, згідно яких основою масового терору була управлінча інформаційна система, сформована методами обліків, анкетування й паспортизації (с. 181, 183, 187, 191, 202);
— проаналізовано корпус джерел, які засвідчують, що масовий терор здійснювався відповідно до рішень Політбюро ЦК ВКП(б) на основі вищезгаданого інформаційного забезпечення (с. 93, 150, 209-210, 271, 283, 288-289, 295);
— викладено власну інтерпретацію такому парадоксальному, досі остаточно не з”ясованому явищу, як чистка, спрямована проти співробітників самих спецслужб (с. 78, 112, 298, 302),
— показано, що здійснення масового терору безпосередньо призвело до аморалізації та криміналізації суспільства (с. 326, 334-335, 338);
— до наукових здобутків автора, що відображають його особистий внесок у розробку проблеми, належить також формулювання оригінальних методів дослідження, що певною мірою компенсують обмежений доступ до тих чи інших джерел (с. 47, 95, 105, 141, 146-147);
Основні положення та висновки обґрунтовані й переконливі. Результати дослідження достовірні, проведені на належній методологічній основі. Поставлені перед дисертантом завдання в роботі виконано.
Головна цінність дисертації полягає в тому, що дослідження такого широкого кола джерел з історії державного управління в СРСР С.І.Білокінь провів вперше, всебічно і ґрунтовно. Висновки об”єктивно відображають усю складність і суперечливість історичного процесу у розглядуваний період. Одним з елементів новизни є введення в науковий обіг джерел, що раніше не перебували в полі зору дослідників.
Праця С.І.Білоконя має міждисциплінарний характер, тому практичне значення дисертації полягає в тому, що аналіз і узагальнення матеріалу доповнююють загальну концепцію історії України. Наукові розробки й основні положення дисертації С.І.Білоконя можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з джерелознавства історії України міжвоєнного періоду, при підготовці спеціальних досліджень, навчальних посібників, у практичній викладацькій роботі. Доцільно було б продовжити дослідження, залучивши до аналізу матеріали правої ті лівої опозиції, джерела із судочинства, діяльності Центральної контрольної комісії, Комісії партійного контролю, Робітничо-селянської інспекції.
Основні положення та висновки дисертації викладено в численних опублікованих дисертантом статтях у наукових збірниках і журналах, що дістали позитивну оцінку науковців, пройшли апробацію на наукових конференціях як в Україні, так і за кордоном. Монографія встигла одержати близько десятка позитивних відгуків у пресі.
Спеціалізована вчена рада вважає, що дослідження С.І.Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917-1941 рр.» є цілком самостійним, оригінальним і завершеним науковим дослідженням, у якому здійснено одну з перших в українській історіографії спроб цілісно і всебічно дослідити джерела щодо характеру державного управління в СРСР і місця в ньому масового терору. Науково-теоретичний рівень, новизна постановки і розкриття визначених завдань, обгрунтованість і практична значущість дослідження цілком відповідають п. 12 Положення ВАК України «Про порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань», а її автор заслуговує на присудження йому наукового ступеня доктора історичних наук зі спеціальності 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни.
Голова спеціалізованої вченої ради, чл.-кор. НАН України Сохань П.С.
Вчений секретар, к.і.н. І.В.Верба