Запитання до С.І.Білоконя

Сохань П.С. Дякую. Беріть папірець і записуйте. Так, прошу запитання. Генадію Володимировичу.

Боряк Г.В. С.І.! Прокоментуйте, будь ласка, свій висновок, який Ви озвучили і який викладено в авторефераті, про обмежену приступність основних джерел з історії масового терору у сховищах Москви та Києва. Мене більше цікавить Київ.

Сохань П.С. Запитуйте. Прошу. Руслан Якович.

Пиріг Р.Я. Шановний С.І.! У передмові до Вашої монографії відзначено, що побуджуючим мотивом створення книги, а відтак і дисертації було благородне, можна сказати, намагання поквитатися з тією установою, яка була інструментом так би мовити тоталітарної системи і так далі. Як це корелюється, скажімо, з задекларованими далі засадничими принципами методології історизму, об”єктивності і так далі. І друге, я хочу доповнити те питання, про що говорив Геннадій Володимирович. Досліджується і сформульовано «як засіб в СРСР». Не використано жодного московського архіву. Це принципова позиція «не йти до москалів» чи все-таки це чимось іншим зумовлено?

Сохань П.С. Записали? Так. Прошу – Мицик Юрій Андрійович.

Мицик Ю.А. У мене таке питання. У Вас називається робота «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР», і робота відповідає цій назві, джерелознавство, а це, між іншим, Ваша спеціальність.

Сохань П.С. Повторіть, повторіть.

Мицик Ю.А. Робота звучить конкретно-історично. Назва і зміст роботи, на мою думку, теж. Тому запитання: в чому конкретно-от джерелознавство, чому не називається, скажімо, «Джерела з дослідження масового терору» або в такому плані? Тоді це було б якось…

Сохань П.С. Ми говорили. Ще раз, запишіть. Володимир Арнольдович, будь ласка.

Потульницький В.А. Я відразу перефразую питання професора Мицика, трошки діахронно, вниз. Два місяці тому, коли ми приймали дисертацію до захисту, біля шести тут присутніх членів ради Вам радили уконституювати монографію відповідно в джерелознавчу спеціальність і написати вступний розділ на 30, на 50 сторінок. Тобто, чому, от чисто пізнавально мені цікаво, чому Ви цього не зробили, чим Ви керувались? Це перше.

І друге, безпосередньо, три питання безпосередньо до Вашої дисертації. Перше. Що це за термінологія, якою Ви оперуєте, тобто, наприклад, Ви пишете: «совєцький період української історії» (перша сторінка автореферату), «праці й імена неукраїнських діячів не перекладаються, а транслітеруються відповідно до практики англомовних авторів («chekisty»)», «не перекладаються поняття неукраїнського походження» і так далі. Прошу мені пояснити зміст цієї термінології. Який зміст Ви в нього вкладаєте, чи конотативний чи полісемантичний? Якщо Ви вкладаєте конотативний, то я не згідний, бо в СРСР була розроблена термінологія з перекладом «радянський». Ми ж не перекладаємо «Юнайтед Стейтс», а перекладаємо «США», не «Polska», а «Польща». А якщо ж це полісемантичний, то прошу пояснити не одним реченням, що «совєцький період означав розрив історичних традицій», а концептуально. Зрозуміло, так? Друге питання.

Так, третє питання. Ви пишете про розрив історичної традиції, що «совєтський період української історії означав розрив історичної традиції» (перша сторінка автореферату). Я цитую. Далі: «Попередній період з ним не гомогенний» і так далі. Знову ж таки, в якій площині Ви обумовлюєте? Це перше. Тобто, Ви заперечуєте лінеарний прогрес як такий і говорите щодо структури циклічного в дусі Джамбатіста Віко, «Мислення» і так далі? Тобто стоїте за циклізм? Чи Ви обґрунтовуєте це відсутністю континуїтету, тобто перерваністю чи дисконтинуїтету? Якщо Ви пояснюєте це (у Вас це на сторінках автореферату 12-13-14), що в ленінський період простежується діяльність трійок. Трійки були: жирондисти, якобінці, Робесп”єр, Сен-Жюст, Велика Французька Революція і так далі. «Ленінськими часами датується організація справ-формулярів». Справи-формуляри – Бенкендорф, Дубельт, Російська імперія, 1840-60-і роки. Така ж сама практика стеження за населенням і так далі. Токсикологічна лабораторія існувала і у капетінгів, і у каролінгів, і Катерина Медічі і так далі як принцип управління. Тобто це не є все ленінське, просто чим Ви, знов-таки, керувалися, чи Ви стверджуєте про континуїтет чи відповідно заперечуєте лінеарний прогрес і стоїте на позиції циклізму?

І нарешті, четверте, останнє питання. В принципі, якою онтологією чи методологією Ви керувалися, тобто Ваша робота написана на основі яких онтологічних принципів – чи це марксизм, чи позитивізм, чи неопозитивізм? І як тут пояснити масу отаких-от, що пестрить і монографія, і Ваш автореферат, публіцистичних виразів – «Ніхто не живе в тому самому домі», «усіх зірвано з місця», «усе пограбували й понищили», «відбулось перетворення народу в населення», так кожну сторінку там можна брати. «Ленін створив страшну машину», «прораби хрущовської відлиги», «лукавство тодішніх діячів», «можна собі уявити, скільки при тому знищено матеріалів з історії», ну, нема на що витрачати час, буквально на кожній сторінці таке. Чотири питання. Зрозуміло, так?

Білокінь С.І. Дякую.

Сохань П.С. Я прошу всіх коротко і чітко формулювать запитання. Іван Маркович, будь ласка.

Кулінич І.М. Шановний С.І.! Скажіть, будь ласка, Ви у Вашому цікавому, дуже цікавому дослідженні, над яким Ви працювали багато років, і з”явилося воно таким компактним томом, чи вирізняєте Ви під терміном масовий терор політичний терор, ідеологічний терор, економічний терор, зрештою, масовий терор чи прямо говорите про терор ГУЛАГу, арешти, в”язниця, розстріли і так далі?

Сохань П.С. Зафіксували? Так, Юрій Анатолійович.

Пінчук Ю.А. У мене прозаїчне таке. От я відкриваю автореферат шановного С.І. на сторіночках другій і третій, де йде мова про предмет дослідження, об”єкт дослідження і мета. Щоб не затримувати увагу і не перелічувати все, Вам добре відомо, кожен може подивитись і дійсно поставити конкретні завдання. А в мене таке виникло питання, коли я перейшов на сторіночку 27 і 28, до висновків, так чому висновки не узгоджуються з тими завданнями, котрі поставлені Вами в рефераті? У своєму вступному слові Ви сказали, що багато місця потрібно чи Ви не все могли сказати, що Ви обмежилися, скажімо, лише дев”ятьма позиціями. Мабуть, потрібно було передусім, хоча б їх десять чи вісім рядків, дати відповіді на ті завдання, котрі стояли перед дослідженням, а у висновках у Вас в основному рекомендації щодо дослідників майбутніх – використати те чи керуватися такою-то методологією чи ще щось, а нема жодної класифікації тих джерел, що Ви ставили і таке й таке інше. Багато таких неконкретних. От, скажімо, пункт дев”ять для мене зовсім незрозумілий, на сторінці 28: «За всіх тактичних змін внутрішньої політики ставлення більшовицької держави до населення, зокрема до українського народу, було постійне і незмінне, починаючи з перших днів існування совєцької влади і незалежно від особи диктатора». Про що це каже, яке постійне й незмінне, в чому, смисл взагалі чи зміст цього? І воно не відповідає, скажімо, тим завданням, котрі ставилися, чи не найперше відповідає. Отаке. Тобто, коротко якщо сказати, то чому проблеми, які досліджуються, не знайшли необхідного відображення у висновках?

Сохань П.С. Зафіксували? Ярослав Степанович, доктор, професор, будь ласка.

Калакура Я.С. Шановний С.І.! У мене особисто немає сумніву, що це робота джерелознавча, але все-таки хотілося б з”ясувати такі два питання. Перше. Ось Ви в ряді місць ставите під сумнів – і, очевидно, правильно, – достовірність тих джерел, які Ви використовуєте, тому що завдання будь-якої джерелознавчої роботи – це встановити насамперед достовірність джерел. Але я помітив, що в тих місцях, які «працюють» на Вашу концепцію, Ви ці джерела використовуєте беззастережно, тобто Ви їм довіряєте. А в тих місцях, де вони якоюсь мірою не вписуються в схему Вашого дослідження, Ви ставите їх під сумнів і пишете про фальсифікацію, і підлог і таке інше. То все ж таки, яку методику джерелознавчої роботи Ви використали в роботі з цими джерелами? Це перше.

Друге. Ви вважаєте, що масові репресії – це засіб державного управління, як Ви пишете, совєцького режиму чи радянського режиму, чи більшовицького режиму, а точніше – тоталітарного режиму. Чи стосується лише це Радянського Союзу, чи стосується це всіх тоталітарних режимів? Чи Ви можете відстоювати якусь закономірність цього явища суспільного, характерного, може, в цілому для тоталітарних режимів? Дякую.

Білокінь С.І. Дякую.

Сохань П.С. Ну, що, надамо слово і хай відповідає? Немає більше?

Дашкевич Я.Р. У мене ще одне питання.

Сохань П.С. Будь ласка. Ярослав Романович.

Дашкевич Я.Р. Як Ви вважаєте, Ваша робота є правдива чи фальшива?

Сохань П.С. Раз захищає, значить, правдива. Або по принципу: всі наші називаються розвідниками, всі зарубіжні – шпіони… Ну, це жарти. Будь ласка, С.І., прошу. По порядочку так, всім…

Білокінь С.І. Ну, мені так години до третьої вистачить тут…

Сохань П.С. Намагайтесь коротко, як кажуть… Ще ж Ульяновський не ставив своїх питань. Не буде? Увага, прошу.