Мешканці “Будинку працівників науки” на Паньківській, 7/14

В історії Латинського кварталу ми вивчаємо довколишнє середовище діячів науки й культури. На початку 1850-х років тут існував садовий заклад Карла Христіані, колишнього садівника сокиринецького парку Ґалаґанів. У пресі друкувалось оголошення: “Честь имею уведомить Г.г. любителей садоводства, что в заведении моем, в г. Киеве на Паньковщине можно получать самые свежие семена за самую умеренную цену, за хорошее достоинство которых ручаюсь” [45]. За проектом Христіані було розбито Миколаївський, тепер Шевченківський парк [46].

На Паньківщині мешкали три Президенти Української Академії наук – історик повсякденного життя Орест Левицький, що головував на першому засіданні як старший віком академік, за ним Володимир Вернадський та історик права Микола Василенко. На Тарасівській вулиці народились поети Максиміліан Волошин (1877) [47] і Максим Рильський (1895), мешкали Леся Українка і Анна Ахматова. Отже, тут писалися статті й монографії з різних наук, вірші й філософські трактати. Кілька томів “Історії України-Руси” і десятки інших книжок, а також сотні окремих розвідок написав у своєму будинку на розі Паньківської та Микільсько-Ботанічної Михайло Грушевський. Сусіди бачили, як звідси він їздив на Володимирську, де головував у Центральній Раді [48]. 25 січня 1918 року Полупанов розбомбив його будинок, де загинули його й Василя Кричевського колекції [49]. Брати Василь і Федір Кричевські, Лев Крамаренко і Віктор Маслянников працювали тут над малярськими творами. На Паньківській, 1, композитор Микола Дремлюга писав музику, а в сусідньому будинку жив співак (драматичний тенор) Михайло Микиша. На Паньківській, 8, у будинку лікаря й громадського діяча Йосипа Юркевича мешкали Борис Грінченко та Микола Вороний, у березні-червні 1913 року містилась редакція мистецтвознавчого журналу “Сяйво”, а з жовтня 1913 року до травня 1914 року – редакція педагогічного журналу “Світло”, у будинку Грушевського – редакція газети “Село”, що виходила з вересня 1909 року, та діяло видавництво “Лан”, а на Микільсько-Ботанічній – друкарня Вацлава Фронцкевича.

Мешканці “Будинку працівників науки” на Паньківській, 7/14 (з 1952 року)

2004 року мій матеріал не зміг вийти у “Зводі пам’яток”, даремно, що автор вважається членом редакційної колегії київських томів. Оскільки він характеризує повсякденне життя киян, наводжу його тут з доповненнями.

Проект “Будинку працівників науки”, спорудженого на місці будинку Михайла Грушевського, був розроблений 1947 року архітектором В.Фадеїчевим [50]. Він призначався для професорсько-викладацького складу Київського політехнічного інституту, до якого додалося чимало викладачів з “черги” Академії наук, університету та інших навчальних закладів. Будинок було споруджено у два прийоми, спершу те крило, що виходить на Микільсько-Ботанічну вулицю. Потім було знесено старий цегляний будинок № 7, на місці якого тепер стоїть друге крило великого наріжного будинку. Для його здешевлення, замість передбаченого за проектом гранітного обличкування першого поверху й тераси, застосовано теразитове тинькування “під руст”, наріжний еркер було замінено на балкон. На спорудженні його працювали полонені німці, тож він вийшов доволі добротний.

Перші пожильці переїхали сюди у грудні 1952 року з будинка № 7 по Паньківській, що підлягав знесенню. Серед них була родина Оврама Степановича Жарка (працював у Сибіру у воєнізованій охороні концтаборів), а також кілька єврейських родин – Владіміра Іосіповича (кравець) та Гені Данівни Ільїнських, Рози Лазарєвни Островської (працювала в торгівлі), Рувіма Наумовича Терлецького (працював у відділі штучних товарів центрального гастронома) тощо. До сьомого номера вони вселились тимчасово 1944 року [51].

Пом. 2. 20 лютого 1954 тут було прописано мистецтвознавця Юрія Яковича Турченка (нар. 1929). Батьки Яків Іванович (1904 – ) та Тетяна Андріївна (1903 – ). Дружина Алла Мойсеєвна (1930, с. Городище Київ. обл.). Дочка Наталя Юріївна (нар. 4 червня 1951). Не повернувся з відрядження за кордон.

Пом. 5. Валентин Анатолійович Зморович (1909-1994) – доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри вищої математики КПІ (1952-73). Більшість наукових досліджень присвятив геометричній теорії аналітичних функцій. Низку праць присвячено різним питанням математичного аналізу, зокрема теорії збіжності рядів [52].

Пом. 7. Сюди з Пушкінської, 43, пом. 11 переїхав Василь Єгорович Спицький (11 квітня 1918, с. Підгороднє Новомосковського р-ну Дніпропетр. обл. – 28 лютого 2005) [53]. Дочки Наталя Василівна (за чол. Сойко; нар. 12 квітня 1948), Оксана Василівна (нар. 22 листопада 1949) та Олена Василівна (за чол. Кокіна; нар. 21 лютого 1959).

Пом. 9. З березня 1956 року мешкав літературознавець, акад. АН УРСР (1939) та АН СРСР (1958) Олександр Іванович Білецький. Раніше родина мешкала на Рейтарській, 11, пом. 7. Живучи на Паньківській, Білецький очолював Інститут літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР, був професором Київського університету. Тут він написав працю “Українська література серед інших літератур світу” (1958), був редактором і автором багатьох розділів двотомової “Історії української літератури” (1955-56). З часу заснування журналу “Радянське літературознавство” (1957) був його головний редактор. Дружина Марія Ростиславівна Шпіцберґ (1885, СПб. – 1963), сини – мовознавець Андрій Олександрович (30 липня 1911 – 10 квітня 1995), його дружина Тетяна Миколаївна Чернишова, та мистецтвознавець Платон Олександрович (8 лист. 1922 – 6 травня 1998), його дружина Горислава Михайлівна Біляч (1924 -). Хатня робітниця Катерина Несторівна Чередниченко (1908 – ). 22 лютого 1973 року було встановлено меморіальну дошку [54].

Пом. 10. Іван Овксентійович Курілін. Отоларінголог.

Пом. 11. Кость Васильович Заруба (1910 – 1990) – графік і живописець. 1947 року закінчив КХІ (учень Федора Кричевського та І.Штільмана), де потім до 1980 року сам викладав. Залишив твори “Луна Чорнобиля” (1980), “Портрет старого офіцера” (1981), “Старий козацький цвинтар” (1990). З 1945 друкував карикатури у журналі “Перець”.

Пом. 13. З будинка № 7 по Паньківській 1952 року у новий будинок (друге парадне, 1 поверх) переїхав поет Олесь Васильович Доріченко (нар. 20 вересня 1936), соліст балету ансамблю ім. Вірського (1953-55), соліст балету народного хору ім. Гр.Вірьовки (1958-74) [55]. Мати Ольга Пилипівна Добровольська, працювала в Будинку народної творчості (вул. Володимирська, на розі бульвару Шевченка). Брати Юрій Васильович (нар. 1940) та Антон Васильович (нар. 1946). Написав поему про зустріч з Марією Сильвестрівною Грушевською [56].

Пом. 16. У 1955-70 тут мешкав теплофізик і теплоенергетик, Всеволод Іванович Толубинський (1904-1985?) доктор технічних наук, професор, академік АН УРСР (1964), завідувач кафедри котельних установок КПІ (1938-63), заслужений діяч науки УРСР (1974). 1957 створив проблемну лабораторію теплообміну і газодинаміки, якою керував до 1965. У 1963-72 директор Інституту технічної теплофізики АН УРСР. Член бюро відділення фізики АН УРСР (1964-68), з 1970 – член бюро відділення фізико-технічниих проблем енергетики АН УРСР. Протягом 1969-87 очолював Державну екзаменаційну комісію КПІ. З 1964 очолював Наукову раду АН УРСР з комплексної проблеми “Теплофізика і теплоенергетика”. У 1944-55 роках мешкав на Брест-Литовський просп. (тепер просп. Перемоги), 39, корп. 2, пом. 16. Переїхав на вул. Володимирську, 51/53, пом. 31.

Пом. 18. Мешкав проф. КПІ Онуфрій Кирилович Кудра (9 червня 1898 – 1987) – доктор хімічних наук. професор. Завідував кафедрою фізичної та колоїдної хімії (1945-75) [57]. Напрям наукової діяльності – фізико-хімічні дослідження розчинів та електродних процесів.

Пом. 19. Тут мешкали:

– перший секретар міськкому партії Олександр Платонович Ботвин (30 серпня 1918, с. Чорногорівка Ямського р-ну Донецької обл. – ). Діти Людмила Олександрівна (нар. 2 жовтня 1943) та Володимир Олександрович (нар. 21 грудня 1946).

- математик, історик науки, акад. АН УРСР (1951) Йосип Захарович Штокало. Після війни мешкав у будинку Мороза, пом. 6. Переїхав на вул. Шовковичну, 36, пом. 19. 30 листопада 1989 на будинку встановлено меморіальну дошку [58].

Меморіальна дошка І.З.Штокалу. Фото М.І.Жарких 7.04.2009 р.	Меморіальна дошка О.І.Білецькому. Фото М.І.Жарких 7.04.2009 р.

Пом. 24. З лютого 1955 року жив доктор історичних наук (з 1962), проф. (з 1963) Віктор Андрійович Жебокрицький (1906-1975) [59]. Захистивши кандидатську дисертацію 1940 року, з 1945 року він працював у Київському університеті. 1962 року захистив докторську дисертацію “Болгарія напередодні і в період Балканських воєн 1912-13 рр.” Мав урядові нагороди СРСР і Болгарії, зокрема орден Кирила і Мефодія 1 ст.

Пом. 29. Тут у семикімнатному помешканні жив льотчик, маршал авіації (1972), тричі герой Радянського Союзу Олександр Іванович Покришкін (1913-1985).

Пом. 30. З 1984 мешкав у будинку № 14 Борис Володимирович Хаєнко (1935-1995) – доктор фізико-математичних наук, професор (1987), зав. лабораторією рентгеноструктурного аналізу Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР. Засновник національної школи рентгеноструктурного аналізу твердих матеріалів. У 1962-84 мешкав у буд. 6/8.

Пом. 32. Тут мешкав фізик, член-кор. АН УРСР Іван Іванович Кондиленко (21 травня 1919 – 18 жовтня 1993) [60]. Раніше – Мала Підвальна, 10, пом. 4.

Пом. 32. Василь Павлович Столяренко (5 квітня 1923, с. Попільня – 17 лютого 2004, Київ), дружина Олена Володимирівна (з дому Туз; нар. 26 квітня 1926, с. Козин Миронівського р-ну Київ. обл.) [61]. Діти: Олександр Васильович (нар. 12 червня 1950) та Наталя Василівна (нар. 1 березня 1954). Олександр Васильович – фізик твердого тіла.

Пом. 33. Тут мешкав вчений у галузі електромашинобудування, член-кор. АН УРСР (1967), вчений у галузі електромашинобудування Іван Матвійович Постніков (10 вересня 1906, Костромська губ. – 1990). З 1954 він працював в Інституті електродинаміки АН УРСР, де з 1964 завідував відділом генерування перемінного струму. З 1956 протягом 20 років керував кафедрою електричних машин. Його дослідження завершились створенням першого асинхронізованого турбогенератора потужністю 200 МВт, введеного в експлуатацію на Бурштинській ГРЕС 1985 року. Курс лекцій із спеціальної частини електричних машин ліг в основу підручника “Обобщенная теория и переходные процессы электрических машин», що витримав два видання (1966, 1975) і був удостоєний Державної премії УРСР у галузі науки і техніки [62].

Пом. 34. Мешкав секретар парткому сільськогосподарської академії Данило Кіндратович Плужник. Дочка Олена (нар. 1950).

Пом. 35. Тут мешкала родина ректора автодорожного інституту Євгена Петровича Вериженка (9 вересня 1920, Київ – 30 червня 1998, там само). Дружина Валентина Сергіївна (нар. 16 червня, насправді 23 травня 1922, Шишаки Полт. обл.) і діти Ірина (нар. 28 липня 1948, Запоріжжя) та Віктор (нар. 26 грудня 1954, Київ). Віктор Євгенович – професор будівельної механіки, працює в м. Дурбан, провінція Наталь, Південно-Африканська Республіка. Переїхали на Хрещатик, 27, пом. 23, 1972 – на вул. Суворова, 13, пом. 126, потім у пом. 134.

Пом. 37. З 1954 тут мешкав доктор філологічних наук, професор Ісай Якович Заславський (15 травня 1915, Київ – 24 листопада 2000). Переїхали на вул. Панаса Мирного, 1, кв. 7.

Пом. 39-40. Проф. (1951) Євген Васильович Шевченко (1 березня 1904, с. Велика Лепетиха Нова Каховка – 28 червня 1990) – геолог, д-р геолого-мінералогічних наук (1950). Закінчивши Томський політехнічний ін-т, працював у Сибіру в пошуках золота і рідкісних металів. Переїхавши до Львова (1947), займався пошуком кольорових і рідкісних металів на Закарпатті. У Києві з 1955, завідував кафедрою корисних копалин КДУ. Вивчав генезис пегматитів Укр. кристалічного щита. Залишив понад 70 праць. Др.: Ніна Опанасівна (дів. пр. Качаненко, нар. 25 серпня 1913). Діти: Олесь (нар. 22 травня 1947, с. Вирва Малинського р-ну Житом. обл.) та Олена (нар. 20 грудня 1950, Львів). Зараз Олесь Євгенович головний редактор ЗАТ “Національний книжковий проект”.

Пом. 41. 29 грудня 1955 року тут був прописаний проф. математики Володимир Петрович Вельмін (8 липня 1885, Київ – 23 вересня 1974, там само). Син настоятеля Десятинної церкви Петра Дмитровича (+ 13 вересня 1919 року) [63]. Учень Б.Я.Букреєва. Фахівець із теорії алгебраїчних чисел. З 1909 доцент Варшавського університету із кафедри чистої математики, з 1915 після евакуації університету до Ростова-над-Доном викладав там, був ректором університету (1923). Повернувшись 1950 до Києва, до 1970 працював завідувачем кафедри, потім професором кафедри вищої математики Київського технологічного інституту легкої промисловості. Його дружина Наталія Миколаївна (з дому Бобрецьких; 14 липня 1888 – 1968) [64].

Пом. 42. Тут мешкав проф., зав. кафедри неорганічної хімії КПІ (1954-1990) Володимир Вікторович Удовенко (1908-) – хімік, доктор хімічних наук, проф. КПІ. Фахівець із фізико-хімічного аналізу рідких систем. Підготував 15 кандидатів наук. Автор понад 120 наукових праць [65].

Пом. 43. 10 грудня 1955, себто раніше за інших, тут був прописаний Олександр Сергійович Ждан-Пушкін (10 березня 1901 – 1971). Перебував у відставці.

Пом. 44. Мешкав проректор університету з господарчої частини Йосиф Якович Барановський (22 листопада 1899, с. Альбортин Слонімськ. р-ну Барановичської обл. – 18 березня 1974). Дружина Катерина Костянтинівна (7 грудня 1903, Волчанськ – 1979).

Пом. 45. Мешкав проф. (1972), зав. кафедри електропостачання (1955-88), декан гірничого факультету (1958-63, 1967-88) КПІ Василь Миколайович Винославський (14 січня 1920 с. Лука-Барська Барського р-ну Вінницьк. обл. – 1992) [66]. Заснував у КПІ кафедру “Електропостачання” і факультет гірничої електромеханіки й автоматики та національну наукову школу з електропостачання гірничих підприємств. Під його керівництвом вперше в СРСР було запроваджено спеціальність “Електрифікація і автоматизація гірничих робіт” (1959). Підготував 39 кандидатів і докторів наук [67]. Дружина Клавдія Михайлівна, дочка Олена Василівна.

Пом. 46. Тут мешкала доктор технічних наук, проф., засновниця й завідувач кафедри кібернетики хіміко-технологічних процесів (1974-81), проректор КПІ з навчально-методичної роботи Алла Григорівна Бондар (1921 – 1981). Заступник міністра вищої та середньої спец. освіти УРСР (1958-62), міністр освіти УРСР (1962-67). Фахівець з основних процесів та апаратів хімічної технології, розробки їх математичного опису, використання ідей планування екперименту при пошуках оптимальних режимів реалізації хіміко-технологічних процесів. Голова делегацій УРСР в ЮНЕСКО: на ХІІ генеральній к онференції (1962, Франція) та Всесвітньому конгресі (1965, Іран) [68]. Мати Наталія Самійлівна Бондар (1895 с. Цибульов, тепер Монастирищенського р-ну Черкаськ. обл. – січень 1980), дочка сільського священика, жила в родині Віталія Суровцова, з дочкою якого Надією Віталіївною листувалась. Чоловік Олексій Георгійович Дубяга (нар. 3 листопада 1919, с. Борки Полтав. обл.), син геолога Георгія Григоровича Дубяги (1888 – 24 листопада 1937) [69], понад 40 років працював заст. гол. інженера Інституту транспорту нафти. Дочки Наталя Олексіївна (нар. 4 грудня 1945) та Тетяна Олексіївна (нар. 4 грудня 1945).

Пом. 47. Вакуленко Анатолій Миколайович (нар. 21 лютого 1930, Київ). Дружина Майя Іванівна (нар. 2 травня 1929).

Пом. 48. З 1955 тут жив і працював, переїхавши з Дніпропетровська, де він завідував кафедрою в сільськогосподарському інституті, Кирило Борисович Свєчин (15 вересня 1907, Саратов – 18 лист. 1986, Київ), фахівець у галузі тваринництва, доктор с.-г. наук, проф. с.-г. академії (1955), Заслужений діяч науки України. Спадковий дворянин до 12 покоління, син офіцера царської армії, учасника російсько-японської та першої Світової воєн (батько не прийняв нового режиму, покінчив із собою 1925). Проректор Академії з учбової роботи. Організував і здійснював наукове керівництво дослідною станцією м’ясного скотарства. Монографію “Індивідуальний розвиток сільськогосподарських тварин” (1961, 1976) видано також японською мовою [70]. 1926 одружився з дочкою прокурора Вірою Сергіївною Малініною (нар. 24 вересня 1907, Москва – 9 січня 1978, Київ). Їхня дочка Наталя Кирилівна (нар. 14 травня 1946, Уфа), викладач німецької мови.

Пом. 49. 22 грудня 1955 тут був прописаний з родиною проф. Іван Петрович Білокінь (1914-1975), фізіолог рослин, історик ботаніки, доктор біологічних наук (1968). Залишив понад 300 наукових праць, на громадських засадах працював директором Ботанічного саду ім. акад. Фоміна. Докторська дисертація – «Метамерна різноякісність вегетативних і генеративних органів та розвиток рослин» (1968) [71].

Пом. 50. 21 грудня 1955 року тут був прописаний доктор технічних наук, професор, акад. АН УРСР Іван Миронович Чиженко (нар. 1916). Завідував кафедрою теоретичних основ електротехніки (1950-1989), був проректором КПІ з наукової роботи (1959-1969). Був Лауреат Ленінської премії (1962) та Державної премії УРСР (1982). Створив наукову школу в галузі вентильно-перетворювальної техніки [72]. Мав дружину Надію Єрмолаївну та дітей Олександра Івановича й Зінаїду Іванівну (за чоловіком Шиліна).

Пом. 51. Суворов Олександр Петрович. Др. Любов Іванівна. Дочки: Тетяна Олександрівна й Людмила Олександрівна.

Пом. 52. Мешкав доктор технічних наук, проф. КПІ, зав. кафедри автоматизації металургійних процесів (1956-79), кафедри атоматизації теплоенергетичних процесів (1962) Валентин Степанович Кочо (болгарин; 1913, Первомайськ – 1990). Підготував 90 кандидатів наук. Автор понад 400 наукових праць, монографій, посібників [73].

Пом. 54. З 6 лютого 1956 року мешкав вчений у галузі гідравліки, член-кор. АН УРСР, міністр вищої освіти Юрій Миколайович Даденков (1911-1991). У 1944-59 працював у Київському автомобільно-дорожньому ін-ті. Міністр вищої і середньої спеціальної освіти (1960-73). У його доповіді на нараді ректорів українських вузів, яка відбулась наприкінці 60-х років з ініціативи ЦК КПУ з метою обговорення становища української мови в галузі вищої освіти (доповідь стала відома громадськості шляхом самвидаву), містилися цікаві дані про національну нерівноправність українців у сфері вищої та середньої спеціальної освіти в Україні [74]. З 1973 проф. Київського автомобільно-дорожнього ін-ту. Основні праці з гідравліки відкритих річищ, розрахунку отворів малих мостів і дорожніх труб [75]. Дружина Клавдія Василівна, син Віктор Юрійович.

Пом. 56. Мешкав Петро Іванович Бакуменко (нар. 10 червня 1919, с. Меженінове Іченськ. р-ну Черніг. обл.). Др. Емілія Іванівна (нар. 9 вересня 1928). Діти Євгенія Петрівна (нар. 6 лютого 1949) та Володимир Петрович (нар. 28 травня 1950).

У другому парадному перебувало посольство Палестини, тепер його викупили співробітники посольства Канади.

Викладене являє собою начерк праці з історії Паньківщини.

Примітки

45. Киевских губернских ведомостей Отдел второй. Февраля 23-го дня 1852 года. № 8. Часть неоффициальная. С. 63.

46. Барановський Є.Д. Сади і парки Києва // Архітектура Рад. України. 1939. Жовтень. № 10. С. 28; Новаковська Н.П. Архітектор П.А.Дубровський на Україні: Матеріали до вивчення творчості // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. К., 1959. С. 248.

47. Білокінь С. Адреса Максиміліана Волошина // Арсеналець. 1981. 29 жовтня. № 43 (4796). С. 4.

48. Свідчення Ольги Данилівни Карпеко-Глеваської, що мешкала на Володимирській, 61. Див. про неї: Білокінь С. Зізнання С.Глеваського про грабування української культурної спадщини за більшовиків // Пам’ятки України. 2001. Ч. 4 (133). С. 92-109.

49. 1) Эрнст Феодор Людвигович. Художественные сокровища Києва, пострадавшие в 1918 г. К.: Изд-во “Гуро”, 1918. [2], 20 (+2) с.: 9 іл. Передрук: Ернст Ф. Мистецькі скарби Києва, потерпілі в 1918 році / Пер. Миколи Шудрі // Розбудова держави. 1994. № 7. С. 33-37. 2) Кричевська Євгенія Михайлівна. Пожежа будинку Михайла Грушевського // Нові дні. Ч. 105. Торонто, 1958. С. 13-20. Передрук: Кричевська Євгенія. Пожежа будинку Михайла Грушевського / Передмова й примітки С.Білоконя // Веч. Київ. 1996. 1 жовтня. Ч. 204 (15585). С. 6; 2 жовтня. № 205. С. 5; 3 жовтня. № 206. С. 13.

50. Житловий будинок поч. 1950-х рр., в якому проживали відомі вчені, Покришкін О.І. (архіт., іст.) // Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн. І, ч. ІІ: М-С. К., 2004. C. 636-637. Підп.: Андрущенко Микола, Білокінь Сергій, Гаврилюк Лариса, Казьмирчук Григорій, Піскова Елла.

51. Свідчення Олеся та Юрія Доріченків, 2 листопада 2006.

52. Професори Національного технічного університету України. С. 54-55.

53. Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення (1834-2004 рр.). К.: Прайм-М, 2004. С. 294.

54. Інформ. бюллетень Правління Спілки письменників України. 1973. № 3 (41). С. 2 обкл.

55. Коваль Віталій Кирилович, Павловська Віра Петрівна. Письменники Радянської України, 1917-1987: Біобібліогр. довідник. К.: Рад. письменник, 1988. С. 198.

56. Доріченко Олесь Васильович. Будинок на Паньківській: Поема // Доріченко О. Майдани пам"яті: Вірші та поеми. К.: Рад. письменник, 1990. С. 19-21.

57. Професори Національного технічного університету України. С. 80.

58. Увічнено в бронзі // Веч. Київ. 1989. 2 грудня. № 276 (13791). С. 1.

59. Боєв Ю.О., Кізченко А.Ф., Петерс І.А. В.А.Жебокрицький // Укр. іст. журнал. 1966. № 4. С. 137-139; В.А.Жебокрицький // УІЖ. 1975. № 6. С. 160; Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. С. 201.

60. Вісник АН УРСР. 1979. № 5.

61. Білокінь С. На зламах епохи: Спогади історика. Біла Церква: О.Пшонківський, 2005. С. 50.

62. Иван Матвеевич Постников: [Некролог] // Электричество.1991. № 2. С. 85; Професори Національного технічного університету України. С. 106-107.

63. ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 64454. Т. ІХ. Арк. 79-80.

64. Наука и научные работники СССР. Часть VІ: Без Москвы и Ленинграда. Ленинград, 1928. С. 60; Дарители Научной библиотеки Одесского (Новороссийского) университета (1865-1920). Одесса: Астропринт, 2005. С. 42.

65. Професори Національного технічного університету України. С. 137.

66. Там само. С. 26.

67. Там само. С. 26.

68. А.Г.Бондар: [Некролог] // Прапор комунізму. 1981. 9 жовтня. № 234 (1134). С. 3; Професори Національного технічного університету України. С. 19-20.

69. Макаренко Дмитро Єлисейович. Юрій Григорович Дубяга – першовідкривач нікелевих руд на Україні // Геологічний журнал. 1991. № 4. С. 128-129.

70. Палко поздоровляємо // За сільськогосподарські кадри. К., 1966. 2 березня. № 25 (620). С. 3; К.Б.Свєчин: [Некролог] // Сільські вісті. 1986. 20 листопада. № 266 (14163). С. 4; Роки зростання // За сільськогосподарські кадри. К., 1988. 22 листопада. № 35 (1609). С. 3; Шевченко Н.И. и др. К 90-летию со дня рождения К.Б.Свечина // Зоотехния. 1997. Октябрь. № 10. С. 31-32.

71. Капля Андрій Васильович, Лапчик Вадим Францович. Іван Петрович Білокінь: [Життєпис] // Укр. бот. ж. Том ХХХІ. 1974. № 3. С. 386-387; Капля А.В., Лапчик В.Ф. Пам’яті І.П.Білоконя: [Список праць] // Там само. Том ХХХІІ. 1975. № 1. С. 121-125; Белоконь И.П. // Биологи: Биогр. справочник. К.: Наукова думка, 1984. С. 55; Білокінь С.І., Лапчик В.Ф. Білокінь І.П. // Енциклопедія Сучасної України. Том 2: Б – Біо. К., 2003. С. 812; Кудренко Ірина Костянтинівна. Іван Петрович Білокінь // Інтродукція рослин. К., 2004. № 4. С. 94-96.

72. Професори Національного технічного університету України. С. 147.

73. Професори Національного технічного університету України. С. 76.

74. Юрій Бадзьо про радянську національну політику // Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Док. і мат. / Упорядн. Тарас Гунчак і Роман Сольчаник. Том ІІІ. Б.м.: Сучасність, 1983. С. 344-347, 352.

75. Історія АН УРСР. Том ІІ. С. 520-521; Учені вузів УРСР. С. 137-138.