Джерела

Сергій Білокінь

Внаслідок двох арештів о.Анатолія Жураковського і його трагічної загибелі його особистий архів, за винятком рукопису медальної праці «Жозеф де Местр і Костянтин Леонтьєв», загинув. Переслідуючи свої цілі, держава подбала, щоб сформувати власну документацію про нього. Ця документація збереглась у вигляді двох слідчих справ – у Києві та – поки що не приступної для досліджень – у Москві.

У 1920-х роках документальних збірок існувало по людях, очевидно, чимало. Дописувач еміграційної газети «Рассвет» (1930. 3-4-6 октября), оповідаючи про тодішній підсовєтський самвидав, зазначив:

«Несчетное количество раз переписываются различные церковные документы, в особенности относящиеся к расколу внутри «Тихоновской» церкви, вызванному известным посланием митрополита Сергия. Каким-то безвестным монахом в глухом местечке центральной России в глубокой тайне изданы 6 экземпляров «Сборника» этих документов, содержащих свыше 200 документов на 500 страницах большого формата, преимущественно направленных против митрополита Сергия. Большим успехом пользуются различные стихотворения, не могущие быть напечатанными в советских изданиях в силу их идеалистического или религиозного характера. Особенно много таких стихов посвящено России, ее судьбе и страданиям» [26].

Такі матеріали зберігались на руках паралельно принципу державного зберігання, паралельно державним центральним церковним архівосховищам, що певний час перебували в системі НКВД, а також центральним церковним архівосховищам.

На щастя, архівно-слідчі справи, заведені в НКВД у зв’язку з арештами о. Анатолія, це не єдине й зовсім не головне джерело до вивчення його діяльності, оскільки протягом п’ятдесятих-шістдесятих років було відтворено архів общини, що виник і продовжує зберігатись приватно, на руках. Коли після ХХ з’їзду репресовані й розсіяні члени громади змогли повернутись до менш-більш вільного, звичайного життя, дехто з них оселився у Києві на Гоголівській вулиці, 34, пом. 1 – в кол. помешканні біолога Всеволода Михайловича Артоболевського. Тут я застав колишню старшу сестру О.В.Михеєву, сестер В.В.Опацьку й Н.Я.Коробко та – в сусідньому помешканні – Н.М.Орлову).

Крім названих, у цьому «комунальному» помешканні мешкали також колишня співробітниця Всеукраїнського музейного містечка Н.В.Геппенер з чоловіком (праворуч) та помічниця І.В.Моргилевського Є.А.Данкевич (ліворуч від передпокою) [27]. Їх навідували ті члени общини, хто був тоді живий. Спільними зусиллями вони зібрали і впорядкували свої старі записи, що випадково збереглись у тієї чи іншої особи, а Наталя Яківна Коробко (1901 – 1974) передрукувала тексти у вигляді кількох томів, які потім було оздоблено у вигляді альбомів. Так було відтворено общинний архів. Нині він зберігається в автора цієї розвідки.

Головніші із збережених рукописів такі:

1. Збірка проповідей о.Анатолія Жураковського. Її можна визначити як видатну пам’ятку православної гомілетики. Першоджерела текстів, що збереглися, написано рукою шести осіб:

- о.Анатолій Жураковський,

- Ніна Сергіївна Жураковська,

- Галина Костянтинівна Бенецька.

- Валерія Едмундівна Жижневська,

- Марія Степанівна Процвєталова, вівтарна сестра,

- Алєксандра Ніколаєвна Тєрпігорєва (Терпигорева), сестра письменника.

Після того, як сестри зібрали старі записи, О.В.Михеєва упорядкувала їх за колом річних свят. За такої організації матеріалу моменти історико-соціальні вийшли, природно, трохи пригладжені. У загальній масі губляться, наприклад, проповіді церковно-політичного змісту 1927 року.

Разом було записано 69 проповідей. За роками вони розкладаються таким чином:

1921: 1) без точнішої дати, 64) «Во время всенощного моления в церкви Св. Александра Невского», 23 листопада (церква Св. Алєксандра Нєвського [28]), 65) 25 грудня, 67) 26 грудня, 68) 27 грудня.

1922: 4) 14 лютого, 7) 6 березня (Десятинна церква) [29], 44) Серпень (закриття храму Марії Магдалини [30]), 66) 25 грудня.

1923: 2) 15 січня, 6) 2 березня, 12) 19 березня.

1924: 16) 25 березня.

1925: 3) 27 січня [31], 11) 18 березня, 19) 6 квітня, 22) «На посвящение в сестры М.Д.», 11 травня, 23) 13 травня, 25) 20 травня, 27) 26 травня, 33) 22 липня, 49) 14 вересня, 62) 13 листопада.

1926: 15) 25 березня, 21) 17 квітня, 28) 26 травня ([Покровська?] церква на Солом’янці).

1927: 10) «Слово при отпевании Павла Ивановича Морозова, заслуженного профессора оперативной хирургии, сказанное в Софийском соборе», 14 березня (Тепла Софія), 26) 23 травня, 50) 14 вересня, 51) 22 вересня (церква Св.Бориса й Гліба [32]), 52) 29 вересня, 54) 9 жовтня, 55) 10 жовтня, 56) «22 октября – день Иконы Казанской Божьей Матери», 22 жовтня, 57) 24 жовтня, 58) 25 жовтня, 59) без точнішої дати, 60) 5 листопада, 61) 12 листопада, 62) 14 листопада, 63) 21 листопада.

1928: 5) 18 лютого, 17) 25 березня, 24) 16 травня, 29) 30 травня. 47) 5 вересня.

1929: 8) 6 березня, 9) 9 березня, 13) 20 березня, 14) 22 березня, 18) 25 березня.

1930: 20) 14 квітня, 30) 2 червня, 31) 9 червня, 32) 16 червня, 34) 22 липня, 35) 28 липня, 36) 1 серпня, 37) 4 серпня, 38) 6 серпня, 39) 11 серпня, 40) 15 серпня, 41) 16 серпня, 42) 25 серпня, 43) 29 серпня (церква Усікновіння глави Іоанна Хрестителя [33]), 45) «Над гробом о.Спиридона», 1 вересня, 46) 3 вересня, 48) 8 вересня.

Датовані недокладно: 53) 8 жовтня, 59) 1927? 69) «О вере и неверии», без дати.

Розкладені за датами, проповіді дають підставу для деяких спостережень. Виявляється, шістнадцяту проповідь, датовану 25 березня 1924 року, складено поза Києвом, у першому засланні, а жодна його проповідь, складена після другого арешту, не збереглася. Також стає очевидним, що стенографували його дуже нерівномірно, імпульсивно. Скажімо, систематично записувано їх восени 1927 року, у вересні-листопаді, від яких маємо тринадцять текстів, і влітку 1930 року, у червні-вересні (16 текстів). Це дає уявлення про те, скільки проповідей не зафіксовано.

У 1980-83 роках за підтримки кол. архиєпископа УАПЦ Йосифа (Оксіюка) [34] я опублікував дві проповіді о.Анатолія в перекладі на українську мову й за різними псевдонімами в журналі «Православний вісник», що був тоді офіціозом Українського Екзархату [35]. Тодішній редактор журналу єпископ Макарій (Свистун) був поінформований про справжнє авторство, але виявити його у ті роки в офіційному церковному журналі було неможливо. У Руській Православній Церкві йосифляни були суворо заборонені.

У роки незалежності я опублікував спершу дві проповіді (17 та 26 травня 1926) [36], невдовзі ще три (13, 20 та 26 травня 1925) [37]. Вони виходили в ефемерному квартальнику «Синопсис» (головний редактор о. Петро Зуєв). За копіями, виконаними невідомою рукою, були видані. Дух і літера.

2. Збереглося багато інших творів о.Анатолія. Опубліковано з них, щоправда, лише чотири:

а) К вопросу о вечных муках // Христианская мысль.1916. Июль-август. С. 78-93; Сентябрь. С. 52-69. Дата: Март 1916 г. Окремо: К., 1916. 35 с.

Доповідь, прочитана в скороченні у закритому зібранні Київського релігійно-філософського товариства 17 травня

1916 року. Як повідомила дружина священика Ніна Сергіївна [38], написана на фронті.

б) Тайна любви и таинство брака // Христианская мысль.1917. Январь. С. 61-75; Март-апрель. С. 34-54; Май-июнь. С. 41-51; Июль-август. С. 15-29. Позначено: Действующая армия.

в) Из дум о братстве в Церкви // Христианская мысль.1917. Май-июнь. С. 147-149.

г) Литургический канон теперь и прежде: К вопросу о церковной реформе // Христианская мысль.1917. Сентябрь-октябрь. С. 3-26; Ноябрь-декабрь. С. 10-34. Дата: 1917 г. 26 июля.

д) Медальний твір «Жозеф де Местр и Константин Леонтьев». Рукопис.

У пізніші роки твори православного священика розходились у списках порядком самвидаву. Збереглася серія прижиттєвих машинописних копій, оправлених у картонні, мистецьки оформлені обкладинки у вигляді книжечок. Я одержав кілька таких пам’яток від владики Йосифа, на той час співробітника редакції «Православного вісника» Йосифа Федоровича Оксіюка. Довший час я сподівався, що графічне оздоблення тодішнього церковного «самвидаву» належить ще одній духовній дочці панотця, учениці Ф.Кричевського Людмилі Морозовій. На жаль, при котрійсь із зустрічей у Гантері, США (1991, 1993) вона сказала мені, що ці роботи виконав хтось інший, але пригадати, хто саме це був, вона вже не змогла. Нижче наводжу текст одержаної від неї відозви до митрополита Михаїла (14 березня 1928 року). Подаю перелік цих книжечок:

[Иуда.] 182 с. Дата: «Краснококшайск. 7-13 декабря 1923 г.».

Вперше я видав цей твір 2001 року у тому самому «Синопсису» [39]. Без мого відома згодом його було перевидано окремо [40].

О таинстве брака. 41 с. Дата: 1925 г. Нова орфографія.

Те саме. Список Валентини Андріївни Пашкевич. 16 арк.

Солнце невечереющее: Образ Христа в творениях Св.Иоанна Златоуста. 60 арк. Дата: «Дарница. 5-10 февраля 1927 г. Сказано с сокращениями в храме Николая Добраго въ г. Киев(е) за всенощной въ канун памяти Св.Иоанна Златоуста – 27 января 1927 г.» Мистецька обкладинка.

К вопросу о гласном чтении молитв Божественной Литургии. Маш. Ст.орфогр. 74 с. Дата: 1927 р. Мист. обкл. Напис на тит.листку: «Петра Кудрявцева. К. 3209. Кіевъ. 1927» [41]. Угорі рукою о.А.Жураковського (?): «Священникъ А.Жураковскій».

Те саме. Рукописний список. 47 арк. Нова орф. Дата: «Киев. 1927».

є) Благодарим Господа. Машинопис. Ст. орф. Без дати. 26 арк. Мист. обкл.

є/1) Те саме. Інша закладка. Мист. обкл.

Агнец. Машинопис. Ст.орф. Без дати. 16 арк. Мист. обкл.

Илия Фесвитянин. 4 зошити (виготовлені 1966 року). 12, 10, 12, 14 арк.

е) В ограде верных. Машинопис. Ст.орф. Не пізніше 1930 р. 38 с. Мист. обкл. Каталожний номер у книгозбірні П.П.Кудрявцева: К. 3701 [42]. Ім’я автора вписано рукою попереднього власника – архиєпископа УАПЦ Йосифа (Оксіюка).

е/1) Те саме. 19 арк. Машинопис. Інша закладка. Мист. обкл. На титульному листку: «19 25/І 30. Дорогой, родной сестр(е) Тин(е), неустанной тружениц(е) Господней съ любовью Батюшка».

«Месяц априллий 23-й день святаго славнаго великомученика и победоносца и чудотворца Георгия и с ним Св. мученицы царицы Александры и святых мученик Анатолия, Протолеона и Афанасия»: Служба. Маш. 16 арк. Авторство остаточно не доведене.

Вірші 1914-17 та 1932-36 років.

3. Листи до різних осіб:

а) Листи до дружини Ніни Сергіївни, 30 липня 1914 року – 8 жовтня 1917 року та січень 1932 року – листопад 1937 року. Машинописна копія. Замовила її А.Д.Артоболевська. В автографах листи від 20 жовтня 1916 року, листівка від 21 березня 1934 року тощо.

б) Листи до А.Д.Артоболевської. Автографи.

4. Из писем и воспоминаний. Машинопис. 2 томи:

Том І: стор. 1-9, 1-41, 14 фото.

Том 2: стор. 42-129, 15 фото.

Як уже зазначено на початку, після повернення з розсіяння члени громади ці матеріали зібрали і впорядкували. Зокрема цей двохтомник передрукувала на машинці Н.Я. Коробко. Поки все ще зберігалось на Гоголівській вулиці, в машинопису автор цієї праці своєчасно атрибутував усі фрагменти.

Ця двотомна збірка має складну структуру. До першого тома входять листи о.Анатолія до дружини за 1914 (1 уривок), 1915 (9 уривків; наведено вірш «Мне ничего не надо, кроме Бога…»), 1916 (19 уривків), 1917 (15 уривків за січень-квітень), 1921 (два уривки без точнішої дати), 1922 (1 уривок), 1923 (4 уривки), 1924 (15 уривків) роки. У другому томі знаходимо пізніші листи: 1925 (4 уривки), 1926 (7 уривків), 1927 (2 уривки), 1929 (1 уривок), 1931 (1 уривок), 1932 (15 уривків), 1933 (19 уривків), 1934 (22 уривки), 1935 (32 уривки), 1936 (31 уривок) та 1937 (42 уривки) роки. Останній з листів о.Анатолія датується 10 листопада 1937 року. Деякі з них адресовані А.Д.Карпеко-Артоболевській (Том І. С. 52, 56-62), Н.С.Жураковській та О.В.Михеєвій (Том ІІ. С. 86 а-б). Священик писав близьким йому людям у різній обстановці – з передреволюційної евакуації до Саратова, з Бутирської тюрми, з першого заслання до Краснококшайська, із другого – з Соловків, Тунгуди, Надвойців. Ці листи містять рясний матеріал до історії духової мандрівки адресанта до Христа, відбивають численні зовнішні деталі.

О.Анатолій відгукується на обставини життя общини, викладає свої погляди на засади її існування (як-от у листі до А.Д.Карпеко-Артоболевської), згадує колишнє. Крім цих листів, до складу двотомника введено також панотцеві вірші (зокрема написані на півночі), уривки з його київських проповідей, фрагменти зі спогадів Н.С.Жураковської (Том І. С. 54, 56-57, 61), О.О.Косткевича (Том І. С. 50, 52, 53, 55), О.В.Михеєвої (Том І. С. 86 а за травень 1934 року), з дисертації архимандрита Іоанна (Сничова; Том П. С. 57-58), офіційні довідки (фальшиві) про останній вирок і смерть. Перший том розпочинає неназваний і непідписаний життєпис священика (с. 1-9) пера його удови Ніни Сергіївни.

Без дозволу й відома упорядників збірник було видано в Парижі 1984 року [43]. Користуючись цим виданням, мушу зробити деякі пояснення. В архіві общини вирізняється машинописний двотомник «Из писем и воспоминаний»:

Том І: стор. 1-9, 1-41, 14 фото.

Том 2: стор. 42-129, 15 фото.

Не названий у книжці видавець П.Г.Проценко додав до тексту лише кілька мемуарних фрагментів, що лишила Н.С.Жураковська [44], свої передмову й примітки. За відгуками О.В.Михеєвої, В.В.Опацької та А.Д.Артоболевської, коментарі містять чимало фактичних неточностей. Дивно, але в передмові не сказано жодного слова про участь о.А.Жураковського у йосифлянському церковному угрупуванні, отже, замовчано саму суть його церковно-політичної позиції. З великодержавних позицій трактуються моменти, пов’язані з історією УАПЦ. Щоб надати виданню більшої загострености (куди вже більш?), у текстівці під фронтисписом зазначено, ніби це портрет панотця, «зарисованный в лагере, 30-е годы». Насправді це фрагмент з портрета о.Анатолія його київського періоду роботи Гр.Світлицького (пастель, 708 х 531). Оригінал має виразні підпис і дату: «Г.Св(е)тлицкій 928 ХП» [45]. У 1960-70-х роках він постійно висів у головній кімнаті, де жили О.В.Михеєва та В.В.Опацька. Для приміток характерні також помилки у прізвищах: Коскевич замість Косткевич, Ортоболевский замість Артоболевський, Верделевский замість Вердеревский.

5. Воспоминания о церкви Святой Равноапостольной Марии Магдалины / Сост. [Михеева О.В.]. Манускрипт має анотаційний підзаголовок:

«В этой тетради (sic) собрано все, что было написано членами общины, братьями, сестрами за немногие годы ее существования. В ней разсказывается об опыте строительства христианской общины в трудные двадцатые годы нашего столетия, как луч света пресветлого православия озарил нашу жизнь в дни нашей молодости и оставил на всю жизнь неизгладимый след».

Датується 1920-1978 роками, причому нижня дата відповідає рокові, коли о. Анатолій став ієреєм, а горішня – закінченню роботи. Отже, точніше було б подати «перед» або «до» 1978. По суті це альбом. Він має 165 аркушів тексту, до якого додано 44 фото.

Зміст: [Жураковский А., о. Отрывок из письма.] Май 1923 г. С. 1.

[Вердеревский Д.Д.] Церковь любимая…: [Стихотворение.] 1922 г. С. 1 а.

[Жураковская Н.С. Биография батюшки.] Лето 1967 г. С. 2-18.

Письма (3) от батюшки общине из Краснококшайска. 6 июля 1923 г. – 5 февраля 1924 г. С. 19-41.

[Косткевич А.А.] Отец Анатолий. Осень 1924 г. С. 42-51.

[Коленко Е.Н.] Исповедь. Весна 1923 г. С. 51-56.

[Коленко Е.Н.] Багряница, багряница…: [Стихотворение.] Весна 1923 г. С. 56.

[Вердеревский Д.Д.] Тяжелое время. 1925 г. С. 57-58.

[Косткевич А.А.] Розовый воробей: [Стихотворение.] 1925. С. 58.

[Сауляк-Савицкая М.М.? Жюно М.Л.?] Перед литературным чтением. Зима 1925 г. С. 58-60.

Воспоминания о Васе [Александровиче:] Из тетради Васи. 15 июля 1923 г. С. 60-66.

[Артоболевская А.Д.] Из воспоминаний. Конец октября 1924 г. С. 67.

[Сауляк-Савицкая М.М., Жюно М.Л., Жураковский А., о., Косткевич А.А., Иванов Вяч., Косткевич Г.А. О В.В.Александровиче.] 1924-25 гг. С. 67-96.

[Косткевич А.А.] Могилки. 1925 г. С. 97-99.

[Яснопольский С.Л.?] Воспоминания об Асе Карышевой. 1925 г. С. 99-115.

[Коленко Е.Н.] Дедушка: Воспоминание о Василии Ильиче Экземплярском. 1926 г. С. 115-119.

[Соловьева З.И.?] Когда плывут по небу облака…: [Стихотворение.] 1 апреля 1931 г.

[Орлов С.М.] Странички из прошлого: [Из писем 1949-54 гг.] С. 121-129.

Ладыгин А.А. Поиграй нам, поиграй, Сережа…: [Стихотворение.] 1972. С. 130-131.

Ладыгин А.А.Читал на днях в начале ночи…: [Стихотворение.] 1972. С. 132.

[Михеева О.В.] Примечания. 1978 г. С. 133-163.

Фотографии. С. 164-165.

6. Первопуток. Альманах общини. 1925 рiк. Машинопис. 1-2, 15-53, 55-[154] с.

[О. Анатолий Жураковский. Предисловие.] С. 1-2.

[Вердеревский Дима.] Тяжелое время. С. 15-16.

[Орлова Нат.] Сказание о граде Китеже: [Очерк.] С. 17-24.

[Косткевич Шура.] Огонь: [Стихотворение.] С. 25-26.

[Косткевич Юра.] Шесть дней: [о смерти Васи. + 18 июня н. ст. 1925, четверг.] С. 27-53.

[Сауляк-Савицкая Мария Макаровна. О Васе.] С. 55-56.

[Косткевич Шура.] Вася родной и любимый. С. 57-60.

[Вердеревский Дима. Об Оригене: Статья.] С. 61-79.

[Сауляк-Савицкая Мария Макаровна.] Перед литературным чтением: [Эссе.] С. 81-82.

[Яснопольский С. Об Асе Карышевой.] С. 85-108.

[Косткевич Шура. «Могилки. Теплое солнце…»; «Человек в могиле, а жизнь радость»: Стихотворение.] С. 109-112.

[Коленко Катя. «Багряница, багряница…»: Стихотворение.] С. 113.

[?] «Пришел в Капернаум и поучал до ночи…»: [Стихотворение.] С. 115-116.

[?] «Ты не лишишь меня всего на этом свете…»: [Стихотворение.] С. 117-118.

[?] «О светлая и древняя душа…»: [Стихотворение.] С. 119.

[Коленко Катя ?] Св. София Киевская: [Стихотворение.] С. 121.

[?] Зелиф: Отрывок: [Стихотворение.] С. 123-133.

[?] Йоче: [Стихотворение.] С. 135.

[Вахнина Шура.] Розовый воробей: [Стихотворение.] С. 137.

[?] «Ты часто снишься мне, любимый…»: [Стихотворение.] С. 139-141.

[Коленко Катя.] Дедушка: [Рассказ.] С. 143-147.

[Коленко Катя.] Исповедь: [Очерк.] С. 149-[156].

[?] Страстной четверг: [Вірш.] С. [154].

Примітки

26. Артемьев Михаил. Подпольная литература в советской России // Никитин А.Л. Мистики, розенкрейцеры и тамплиеры в советской России: Исследования и материалы. М.: Интерграф Сервис, 1998. С. 253.

27. Про них див.: Геппенер-Лінка Н.В. Спогади про Всеукраїнське музейне містечко 1929-1939 рр. // Лаврський альманах: Зб. наукових праць. Вип. 11. К., 2003. С.142-175.

28. Адреса церкви – вул. Олександрівська, 4. На її місці тепер стоїть пам’ятник генералові Ватутіну.

29. Білокінь С. В обороні української спадщини: Історик мистецтва Федір Ернст. К., 2006. С. 184-185.

30. Домова церква Маріїнського дитячого притулку (вул. Микільсько-Ботанічна, 16).

31. Цю проповідь повторено 13 листопада 1925 року.

32. Вул. Борисоглібська, 10.

33. Правдоподібно, бічний приділ Іллінської церкви на Подолі (атрибуція М.А.Глаголєвої, 20 листопада 1998 року).

34. Білокінь С. Пам’яті останнього архієпископа УАПЦ 1921 року // Вісті з України. 1991. Червень. № 25 (1679). С. 5; Його ж. Жив поруч з нами… // Літ. Україна. 1991. 27 червня. № 26 (4435). С. 8; Його ж. Пам’яті останнього архиєпископа УАПЦ // Наша віра. 1991. Серпень. Ч. 4 (12). С. 6.

35. [Жураковський Анатолій, о.]. Добре невір’я апостола Фоми // Православний вісник. К., 1980. № 4. С. 22-25. Підп.: Протоієрей Георгій Ребрін; Його ж. Початок Великого посту // Православний вісник. 1983. № 3. С. 12-13. Підп: Протоієрей Анатолій Святський.

36. Из наследия священника Анатолия Жураковского // Синопсис. К., 2000. Лютий-травень. Ч. 2. С. 18-28, [4]: фото.

37. Из наследия священника Анатолия Жураковского // Синопсис. К., 2000. Червень-вересень. Ч. 3. С. 4, [2], 5-17: фото.

38. Жураковська (дівоче прізвище Богоявленська) Ніна Сергіївна (7/19 грудня 1896 – 14 листопада 1975, Рибінськ). Була ув’язнена в лютому 1931 року у Москві, куди приїхала, щоб бути ближче до панотця, готувати йому передачі. Вона відбувала строк у Маріїнських таборах (Кузбас) працювала в кравецьких майстернях, була медсестрою. Звільнилася 1933, переїхала до Рибінська, потім до Москви. Коли її не стало, оригінали листів о. Анатолія до неї було покладено до її труни. Дітей подружжя не мало. Пор.: Жураковский (1984). С. 15.

39. Жураковский Анатолий, священник. Иуда // Синопсис. К., 2001. Ч. 4-5. С. 412-445.

40. Жураковский А. Иуда: [Эссе. К.:] Изд-во «Центр богословских исследований», [б.г.]. 116, [12] с.

41. Занотовано в рукопису: Каталог библиотеки Петра Павловича Кудрявцева. Часть ІІІ: 1924-1929. Придбано 1928 р. Зберігається у приватному архіві.

42. Там само. Часть ІV: 1930-1931. Придбано 1930 р.

43. Свящ. Анатолий Жураковский: Материалы к житию. Paris: YMCA-Press, 1984. 228 с.

44. Датується літом 1974 роком. Це підтверджує й фраза: «Прошло 37 лет с тех пор» (С. 205).

45. Певний час член общини сестра Марія Макарівна Сауляк-Савицька переховувала його в Медичному інституті, де вона працювала, за портретом класика анатомії Кибальчича (?). Повідомлення М.А.Глаголєвої, 20 листопада 1998 року.