Нові часи і нові люди
Сергій Білокінь
Вiдтак настали iншi часи й прийшли iншi люди – нова генерація большевиків. В архiвi Максименка збереглася копія його листа до одного з таких людей, сумнозвісного Рема Симоненка [146]. Це важливий документ до iсторiї покажчика другого ступеня «Бiблiографiї зарубiжних видань з iсторiї Української РСР» (К.: Наукова думка, 1971). Випустив цей покажчик тиражем 300 примірників відділ зарубіжної історіографії (сиріч контрпропаганди) Інституту історії АН УРСР. Покажчик має 1140 записів. Отже, лист адресований завідуючому цим цікавим відділом :
«22.ХI.1971.
Вельмишановний Рем Георгiєвич!
Звертається до Вас заступник директора Наукової бiблiотеки Львiвського унiверситету в такiй справi.
В 1970 роцi я одержав пропозицiю взяти участь як спiвавтор (разом зi спiвробiтниками Iнституту iсторiї Л.Д.Вiтрук i В.М.Рябоконь), в складаннi покажчика «Бiблiографiя зарубiжних бiблiографiй з iсторiї України». Я погодився з умовою, що: 1. На титульному листi, в надзаголовку, разом з Iнститутом iсторiї АН УРСР, буде позначена й Наукова бiблiотека Львiвського унiверситету, 2. менi буде дано безплатно 5 примiрникiв покажчика пiсля його надрукування.
На початку 1971 року покажчик вийшов у свiт, причому жодна з моїх пропозицiй не виконана. Я досi не одержав нi одного примiрника покажчика; Л.Д.Вiтрук повiдомила мене, що покажчик вийшов з грифом «Для службового користування» й тому менi висланий не буде.
Я дозволяю собi просити Вас звернути увагу на таке.
1. П’ять примiрникiв покажчика я просив не для розваги, а iменно ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ, маючи на увазi передати 1 примiрник нашiй бiблiотецi (яка, до речi, має спецвiддiл для збереження лiтератури обмеженого користування), другий для себе, третiй – для викладача Харкiвського Iн-[ститу]ту культури Iгоря Iв. Корнейчика [147], велика книга якого «Iсторiя української бiблiографiї» вийшла цього року; четвертий для Яр.[ослава] Дм.[итровича] Iсаєвича, старшого наукового спiвробiтника Iн-[ститу]ту суспiльних наук АН УРСР; п’ятий – для Яр.[ослава] Ром.[ановича] Дашкевича, старшого наук.[ового] спiвробiтника Музею етнографiї АН УРСР.
2. Я вважаю, що в роботi над покажчиком є принаймнi третина моєї працi, працi, яку я провадив по збiранню матерiалу кiлька рокiв, – i що я маю якесь моральне право на компенсацiю цiєї працi.
3. Iнститут iсторiї в своєму листi вiд 16 сiчня цього року не вiдмовив менi в моїх пропозицiях, а повiдомив, що вiн «буде вдячний за мою участь» в пiдготовцi покажчика. В якiйсь росiйськiй роботi по бiблiографiї приводиться висловлювання вiдомого французького бiблiографа Л.Мальклес [148] про те, що «библиографы во всем свете привыкли к неблагодарности». Менi хотiлося б вважати, що це спостереження ажнiяк не стосується нашої країни, де кожний одержує «по труду» в тiй чи iншiй формi.
Я дозволяю собi турбувати Вас як редактора покажчика – найближчої до нього людини в Iнститутi iсторiї – i прошу пробачити за турботи.
З правдивою пошаною
[Ф.Максименко]
Львiв, 290005, вул. Драгоманова, 5, б-[iблiоте]ка ун-[iверсите]ту, Максименковi Федору Пилиповичу».
Примітки
146. Симоненко Рем Георгійович (нар. 1928) – професійний борець проти «українського буржуазного націоналізму». З 1953 року співробітник Інституту історії АН УРСР. Автор публікацій:
Проти сучасних зарубіжних фальсифікацій історії України (К., 1960);
Українські буржуазні націоналісти – поплічники міжнародного імперіалізму в загарбанні західноукраїнських земель // У боротьбі за Радянську владу і соціалізм. Львів, 1960;
Фальсифікаторські вправи заокеанських істориків // Комуніст України. 1961. № 1 та багатьох інших.
Досі (1997) перебуває у штаті інституту. На його пошану видано збірник: Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 11. К., 2002. 400 с. Див.: Білокінь С. Чи маємо ми історичну науку? // Наше минуле. Ч. 1 (6). К., 1993. С. 8.
147. Королевич Н.Ф. Корнєйчик Ігор Іванович // Королевич Н.Ф. Українські бібліографи ХХ століття. С. 243-263.
148. Мальклес Луїз Ноель (1900-1977) – головний хранитель бібліотеки Сорбонни.