Джерела й література
С.І.Білокінь
Головним джерелом до історії репресивної політики СРСР стали твори теоретиків марксизму-ленінізму, керівників комуністичної партії та совєцької держави [3]. Реалізація цієї політики втілилась у діловодстві партійних органів усіх рівнів, зокрема документах «Окремої папки» [4]. На жаль, змісту матеріалів відповідних сховищ, починаючи із ЦДАГО України, досі не розкрито. Немає навіть путівника по ЦДАГО. Велике значення мають матеріали ЦДАВО України – фонди ВУЦВК (ф. 1), НКВД УРСР (ф. 5), Наркомюсту УРСР (ф. 8), Верховного суду УРСР (ф. 24), Прокуратури УРСР (ф. 288), Наркомату РСІ УРСР (ф. 539) та ін.
Пріоритет у розкритті джерел з історії тоталітаризму належить зарубіжним, зокрема еміґраційним дослідникам. Широку картину МТ відтворено у капітальному двотомнику, що вийшов за редакцією С.Підгайного [5]. Орієнтаційну роль відіграють збірники документів загального змісту, які тепер починають з”являтись уже і в Україні [6]. В умовах незалежності розсекречено архівно-слідчі справи на реабілітованих осіб, що зберігаються в Державному архіві СБУ, ЦДАГО України (Ф. 263), обласних управліннях СБУ та обласних архівах. Нинішній їхній статус невизначений. Що до виданих в СРСР збірників документів з історії ЧК, то на догоду панівним концепціям вони апологетизували її діяльність, але зберігають певну фактографічну вартість [7]. Комплексів документів з історії ҐПУ-ОҐПУ-НКВД виходило зовсім мало [8]. Видавались річні та піврічні звіти ЧК та ҐПУ. Публікувались окремі нормативні документи Наркомюсту [9] та ЧК [10], зокрема накази Ф.Дзержинського та Н.Єжова [11], документи зі справ-формулярів [12].
У 20-ті роки було видано стенографічні звіти великих процесів [13] (їхнього текстологічного дослідження досі не проведено). Відомі збірники документів, присвячені голоду – як загальноукраїнського масштабу [14], так і локальні (Криничанського району на Дніпропетровщині та двох районів Харківщини) [15], а також тематичні збірники документів і матеріалів, присвячені нищенню Церкви [16].
Окрема велика й важлива група джерел – мемуаристика. Вона поділяється на підгрупи. Першу з них складають спогади партійних і державних діячів, співробітників і аґентів спецслужб [17]. Добре поінформовані, ці автори розкривають обставини проведення МТ з точки зору влади. Але на момент написання ці автори, як правило, були дистанційовані від системи. Серед них вирізняються ті, хто або втратив посаду (М.Хрущов), або був висланий (Л.Троцький), або сам утік (Г.Аґабеков, Б.Бажанов),. Останню підгрупу складають мемуари тих авторів, що стали прямою жертвою репресивної політики влади [18] або були свідками злочинів каральних органів [19]. Особливо великий вплив на суспільну свідомість справили твори тих авторів, що раніше за інших проаналізували роль МТ [20]. Проміжну підгрупу спогадів складають твори авторів, що спершу входили до правлячого прошарку, але згодом змушені були пізнати і зворотний бік життя [21]. В СРСР виходили тільки інспіровані спогади [22]. Імітуючи твори цього жанру, вони наближаються до публіцистики.
Спогади документують усі етапи тоталітаризму – Київ у часи Муравйова [23], МТ 1919 року [24], справа «Спілки визволення України» [25] та ін. Важливий збірник спогадів про чрезвичайки різних міст видало по свіжих слідах Центральне бюро партії есерів [26]. Чимало спогадів висвітлюють обставини терору, спрямованого проти діячів культури [27]. Опубліковано розповіді про тюрми України (П.Ґарві, Ір.Бошко, М.Василенко, Ан.Костенко) й окремі табори [28]. Щоденників від розглядуваного періоду збереглось дуже мало [29]. Ще менше листів, надісланих із тюрем чи заслання [30]. Що до Соловків, то проведено зіставлення і спогадів про них, і листування [31].
Пам”яткою переживань розкуркулених стала розповідь К.Каздоби [32]. Живу традицію, свідчення очевидців голоду закріплено у виданнях типу «Oral History», що за кордоном друкуються без обробки [33].
Важливим джерелом для вивчення МТ треба вважати пресу, передусім газети 1918-19 та 1934-38 років.
Твори в”язнів публікували місцеві управління ГУЛагу [34].
В умовах еміґрації творчий потенціал репресованих українських письменників відтворили збірники, назва одного з яких («Розстріляне відродження») вплинула на формування історичної думки [35].
Здійснена під час війни ексгумація масових поховань у Вінниці [36] та Биківні [37] призвела в першому випадку до ґрунтовних досліджень і появи ще однієї групи історичних джерел. Уже в наші часи важливі дослідження проведено в Дем”яновому Лазі на Івано-Франківщині.
Велике значення в роботі мають довідкові видання. Низка довідників стосується безпосередньо МТ [38] та голодомору [39]. Зрештою, до історії МТ мають відношення фактично всі біографічні довідники [40]. Відомі словники і реєстри репресованих осіб [41], часом доволі випадкові за складом, а також чекістів. Історію цензури розкривають списки заборонених видань [42].
Біля витоків історіографії МТ стоять праці С.Мельґунова [43]. У повоєнні роки вагомий внесок у вивчення історії совєцького тоталітаризму зробили вчені Інституту дослідження СССР, де працювали також українські дослідники і вийшли монографії Ф.Піґіда, Н.Полонської-Василенко, Дм.Солов”я, Г.Костюка [44] та ін., у 1951-60 роках видано 35 томів серії «Вестник Института по изучению СССР». У липні 1955 року відбулась VІ конференція Інституту «Задачи и методы изучения СССР». 1959 року видавництво «ЦОПЭ» випустило перше видання книжки А.Авторханова «Технология власти», що поширювалась у самвидаві. Оприлюднено висновки міжнародних комісій з вивчення голодомору [45]. Епоху в історії совєцького суспільства склав тритомник А.Солженіцина [46], що вплинув на всіх пізніших авторів, зокрема Р.Конквеста, М.Беренштама, М.Метьюз, Дж.Ґетті та ін [47].
Українська наука розпочала вивчення большевизму та МТ ще в 1920-30-ті роки [48], коли історичні дослідження вичленовувались із політологічних. На ґрунтовне історичне дослідження МТ спромігся Д.Соловей [49]. Наукове товариство ім.Шевченка в США 173-й том своїх «Записок» присвятило українським вченим, ліквідованим у роки сталінщини [50]. Еміґраційні автори підкреслювали залежність большевизму від історичних форм російської державності [51].
Офіційну совєцьку точку зору на проведення МТ в СРСР у ті роки втілювали курси історії партії та держави [52], праці совєцьких функціонерів та аґентів [53], нарешті тодішня історична публіцистика [54]. Тепер ці твори, у свою чергу, також мають значення джерел.
На територіях кол. СРСР справді наукове, документальне дослідження МТ стало можливе з початком гласності. Великий шар нових джерел, неприступних для інших авторів, оприлюднили Д.Волкоґонов, А.Латишев, О.Хлевнюк та інші [55]. Автори 90-х років виходять із різних ідеологічних засад, включаючи навіть апологетику Леніна, Сталіна й Троцького [56].
В Україні на перше місце відразу висунулись широкоаспектні праці Ю.Шаповала, В.Пристайка та В.Золотарьова [57], виконані на недосяжно широкій джерельній базі. Розгортання МТ на Полтавщині вивчали Г.К.Ковтун, В.А.Войналович та Ю.З.Данилюк [58]. Цікаві дослідження присвячені МТ на Західній Україні [59].
Джерелознавчі особливості архівно-слідчих справ вивчаються з початку 1990-х років [60]. Принципове значення мають рішення ІІ Всесвітнього конгресу українських політичних в”язнів «Про відкритість архівів» від 6 червня 1993 року та заява Міжнародного конґресу політичних в”язнів комуністичних режимів від 8 листопада 1995 року щодо архівних матеріалів кол. КДБ [61]. Науково-методичні аспекти використання слідчих справ розглянули учасники конференції, що відбулась у ЦДАГО України 23 жовтня 1997 року, Я. Калакура, Р.Пиріг, І.Усенко та ін. [62]. Звертають на себе увагу джерелознавчі студії Р.Подкура. Опрацьовано методичні рекомендації щодо використання архівно-слідчих справ, хоча окремі їхні положення й потребують критичного до себе ставлення [63].
Примітки
3. Ленин В.И. ПСС. Т. 1-55. М., 1958-65; Сталин И.В. Соч. Т. 1-13. М., 1946-51; Любченко П.П. Вогонь по націоналістичній контр-революції та по націонал-ухильниках // Червоний шлях. 1933. № 10; Мануїльський Д.З. Завдання чистки Київської партійної організації. Б.м., 1933; Молотов В.М. Уроки вредительства, диверсии и шпионажа японо-немецко-троцкистских агентов. [М.:], 1937; Троцкий Л.Д. Терроризм и коммунизм. Пб., 1920 та ін.
4. З матеріалів «Окремої папки»: Документи вищого політичного керівництва України, 1923-24 / Підгот. до друку Р.Пиріг та Н.Маковська // З архівів ВУЧК-ҐПУ-НКВД-КҐБ. 1994. № 1; 1995. № 1-2; З матеріалів «Окремої папки», друга пол. 20-х – перша пол. 30-х років / Публ. підгот. Г.Вербіленко // Там само. 1997. № 1/2 (4/5).
5. The Black Deeds of the Kremlin: A White Book. Vol. I: Toronto, 1953; Vol. II: Detroit, 1955.
6. Лихо П.С. «Советская власть на местах» // Укр. збірник. Кн. 8. Мюнхен, 1957; Документи українського комунізму / Вст. ст. І.Майстренка. [New York], 1963; Українська суспільно-політична думка в 20 ст.: Док. і мат. Т. ІІ: Міжвоєнний період / Упор. Т.Гунчак і Р.Сольчаник. Б.м., 1983; Національні процеси в Україні: Док. і мат. Ч. 1-2. К., 1997; Документи трагічної історії України, 1917-1927 рр. / Ред.-упор. П.П.Бачинський. К., 1999.
7. Из истории Всероссийской Чрезвычайной комиссии, 1917-1921 гг.: Сб. док. М., 1958; На защите революции: Из истории Всеукр. Чрезв. комиссии, 19171922 гг. Сб. док. и мат. К., 1971.
8. Документи з історії НКВД УРСР / Публ. С.Білоконя // Наше минуле. 1993. Ч. 1. Пор.: Чекист о Ч.К. // На чужой стороне. Кн. ІХ. Берлин; Прага, 1925.
9. Материалы Народного Комиссариата юстиции У.С.С.Р.: Декреты, циркуляры, постановления, инструкции. Вып. 1. К., 1919.
10. Лацис (Судрабс) М.Я. Два года борьбы на внутреннем фронте. М., 1920; Його ж. Чрезвычайные комиссии по борьбе с контр-революцией. [М.], 1921.
11. З архівів ВУЧК-ҐПУ-НКВД-КҐБ. 1995. № 1-2. С. 86-89; 1997. № 1/2. С. 18-44.
12. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ҐПУ-НКВД. К., 1996.
13. Дело членов ЦК УПСР: Стеногр. отчет / Под ред. Д.З.Мануильского и С.С.Дукельского. Х., 1921; Дело Киевского областного «Центра действия». К., 1927; Спілка Визволення України: Стеногр. звіт. Т. І. Х., [1930]. Т. 2 не видано.
14. Голод 1932-1933 років на Україні: Очима істориків, мовою документів. К., 1990; Голод 19211923 років в Україні: Зб. док. і мат. К., 1993; Колективізація і голод на Україні, 1929-1933: Зб. док. і мат. Вид. 2. К., 1993; Мухіна М. Упокорення голодом: Зб. док. К., 1993.
15. Калиник Ол. Що несе з собою комунізм? Мюнхен; Торонто, 1954; Чорні жнива: Голод 1932-1933 років у Валківському та Коломацькому районах Харківщини / Упоряд. Т.Поліщук. К. та ін., 1997.
16. Мартирологія Українських Церков. Т. І-ІІ. Торонто; Балтимор, 1985-87; Русская Православная Церковь и коммунистическое государство, 1917-1941: Док. и фотомат. М., 1996.
17. Павлов П. Разгром совнаркома Украины: Из восп. консультанта СНК Украины // Народная правда. Париж, 1949. № 4; Сто сорок бесед с Молотовым: Из дневника Ф.Чуева. М., 1991; Агабеков Г.С. ЧК за работой. М., 1992.
18. Див.: Zorin L. Soviet Prisons and Concentration Camps: An Annotated Bibliography, 1917-1980. Newtonville, Mass., 1980. Пор.: Безсонов [Ю.Д.] Двадцать шесть тюрем и побег с Соловков. Paris, 1928; Соловецька каторга / Ред. Л.Чикаленко. Варшава, 1931; Юрченко В. Зі соловецького пекла на волю. Львів, 1931; Його ж. Шляхами на Соловки. Львів, 1931; Приходько М. На роздоріжжях смерти. Винипеґ, 1949; Німчук Ів. 595 днів совєтським в”язнем. Торонто, 1950; Олицкая Е. Мои воспоминания. [Кн.] І-ІІ. [Frankfurt/Main, с 1971]; Мандельштам Н. Воспоминания. Изд. 4. Paris, [1982]; Костюк Гр. Зустрічі і прощання: Спогади. Кн. І. Едмонтон, 1987.
19. Доклад ЦК Российского Красного Креста о деятельности ЧК в Киеве // Архив Русской революции, т. VI. Берлин, 1922; Провинциальная ЧеКа: Сб. ст. и мат. Х., 1994.
20. Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках: Спогади. Новий Ульм, 1947; Його ж. Недостріляні, Ч. І-ІІ. Б.м., 1949; Кравченко В. Я вибрав волю. Торонто, 1948.
21. Гинзбург Е. Крутой маршрут. М., 1990; Козуб Ів. Доба і доля. К. та ін., 1996; Суровцова Н. Спогади. К., 1996; Судоплатов П. Спецоперации: Лубянка и Кремль. М., 1997.
22. Петерс [Я.Х.] Воспоминания о работе в ВЧК в первый год революции // Пролетарская революция. 1924. № 10; Рыцари долга: Восп. чекистов / Сост. В.В.Зуев. Изд. 2, перераб. и доп. Донецк, 1986 та ін.
23. Коваленко Гр. До страшних днів у Київі. К.; Львів, 1918; Шульгин В. Дворец и тюрьма // Малая Русь. К., 1918. Вып. 2.
24. Жевахов Н.Д. Воспоминания. Т. 2. Новый Сад, 1928.
25. Туркало К. Тортури. К.; Нью-Йорк, 1963; Павлушкова Н. СВУ й СУМ // Спілка Визволення України й Спілка Української Молоді. Зб. 2. Нью-Йорк; Мюнхен, 1964; Юркевич Ю. Спогади 1929-1934 років // «Опера СВУ – музика ГПУ». Кам”янськ-Шахтинський, 1992.
26. Че-Ка. Берлин, 1922.
27. Клен Юр. Спогади про неоклясиків // Клен Юр. Твори. Т. 3. Торонто, 1960; Куліш В. Слово про будинок «Слово». Торонто, 1966; Безсмертні. Мюнхен, 1963; Гірняк Й. Спомини / Упор. Б.Бойчук. Нью-Йорк, 1982; Осьмачка Т. Мої товариші // УВАН. Наук. зб. [Т. ІV]. Нью-Йорк, 1999.
28. Савченко В. Безимлаг. Авґсбурґ, 1948; Шкварко М. Ухта-Печорський концтабір. Нью-Йорк, 1952; Дубровський В. 2-й Відділ БАМЛАГ”у ГПУ-НКВД. Нью-Йорк, 1965.
29. Несвіцький О.О. Полтава у дні революції та в період смути 1917-1922 рр. Полтава, 1995; Єфремов С. Щоденники. К., 1997; Ишутина Ел. Нарым. Нью-Йорк, 1965; Драй-Хмара М. Із записників // ЗНТШ. Т.197. Нью Йорк та ін., 1979.
30. Letters from Russian Prisons. New York, 1925; Драй-Хмара М. Листи // ЗНТШ. Т. 197. Нью Йорк та ін., 1979.
31. Розанов М. Соловецкий концлагерь в монастыре, 1922-1939 гг. Кн. 1. Б.м., 1979; Кузякіна Н. За соловецькою межею // Київ. 1988. № 7..
32. Каздоба К. Заметений шлях: Спогади. Мюнхен; Аделаїда, 1974.
33. Білий Дм. Незабутий злочин. Мюнхен, 1988; Великий голод в Україні 1932-33: Зб. свідчень, спогадів та ін. Торонто, 1988; Oral History Project of the Commission on the Ukraine Famine / Ed. by J.E.Mace and L.Heretz. Vol. 1-3. Washington, 1990; 33-й: голод: Народна книга-меморіал / Упор. Л.Коваленко, В.Маняк. К., 1991.
34. Путеармейцы: Стихи и песни лагкоров. – гор. Свободный, І935.
35. Обірвані струни: Антологія / За ред. Б.Кравцева. Нью-Йорк, 1955; Славутич Яр. Розстріляна муза: Сильвети. [Detroit], 1955; Лавріненко Юр. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933. [Paris,] 1959.
36. Amtliches Material zum Massenmord von Winniza. Berlin, 1944; Kamenetsky I. The Tragedy of Vinnytsia. Toronto; New York, 1989; Селешко М. Вінниця: Спомини. Нью-Йорк та ін., 1991; Народовбивство в Україні. Львів, 1995.
37. Васильченко А. Нова Вінниця: Биковнянське гробовище // Нові дні. Торонто, 1952. Ч. 29. Червень.
38. Росси Ж. Справочник по ГУЛАГу. Ч. 1-2. Изд. 2. М., 1991; Репресії 20-30-40-х і початку 50-х років на Україні: Наук.-доп. бібліогр. пок. К., 1992 (рец.: Білокінь С. Чи писав про репресії Солженіцин? // Літ. Україна. 1992. 12 лист. № 45); Зміст дев”яти (попередніх) чисел часопису «Зона», 1992-1995 років // Зона. № 10. 1995; Лубянка: Справочник / Сост. А.И.Кокурин, Н.В.Петров. М., 1997; Смирнов М.Б. Система исправительно-трудовых лагерей в СССР, 1923-1960: Справочник. М., 1998.
39. Pidhainy Al. A Bibliography of the Great Famine in Ukraine, 1932-1933 // The New Review. Toronto, 1973. Vol. XIII. # 4 (53).
40. Див., напр.: Деятели СССР и революционного движения России: Энц. словарь Гранат. М., 1989; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біогр. довідник. К., 1998.
41. Книга скорби // Малая Русь. Вып. 2. К., 1918; Luckyj G. Keeping a Record: Literary Purges in Soviet Ukraine (1930s): A Bio-Bibliography. Edmonton, Alberta, 1987;… З порога смерті… Вип. 1. К., 1991; Київ: Жертви репресій / Упор. Л.Абраменко. Т. І-2. К., 1997-1999; Одесский мартиролог, т. 1-2. Одесса, 1997-1999; Роженко М., Богацька Е. Сосни Биківні свідчать. Кн. 1. К., 1999.
42. Пор.: Зведений покажчик застарілих видань, що не підлягають використанню в бібліотеках громадського користування та книготорговельній сітці. Х.: Вид-во Книжкової палати УРСР, 1954.
43. Мельгунов С.П. Красный террор в России, 1918-1923. М., 1990.
44. Піґідо Ф. Україна під большевицькою окупацією. Мюнхен, 1956; Полонська-Василенко Н. Українська Академія Наук: Нарис історії, Ч. І-ІІ. Мюнхен, 1958; Соловей Д.Ф. Україна в системі совєтського колоніялізму. Мюнхен, 1959; Kostiuk H. Stalinist Rule in the Ukraine. Munich, 1960 (пер.: Костюк Гр. Сталінізм в Україні. К., 1995).
45. Report to Congress Commission on the Ukraine Famine. Washington, 1988; Международная комиссия по расследованию голода на Украине 1932-1933 годов: Итоговый отчет. К., 1992.
46. Солженицын А. Архипелаг ГУЛаг, 19181956. Paris, [ч. І-ІІІ. 1973-75].
47. Бернштам М. Смысл коммунистического уничтожения народов // Новый журнал. Нью-Йорк, 1981. Кн. 143; Getty J. Stalinist Terror. Cambridge, c 1993; Matthews M. The Passport Society. Boulder, etc, [1993].
48. Кучабський В. Большевизм і сучасне завдання українського Заходу: Нац.-політ. замітки. Львів, 1925; Малиновський О.О. Радянські поправчо-трудові установи, порівнюючи з буржуазними тюрмами. К., 1928; Свистун В. Нова хвиля червоного терору на Україні. Вінніпеґ, 1930; Галій М. і Новицький Б. Геть маску! Нац. політика на Рад. Україні в світлі документів. Прага, 1934; Ковалевський М. Україна під червоним ярмом: Документи, факти. Варшава; Львів, 1936; Терлецький Ом. Історія України. Нове вид. Львів, 1938.
49. Соловей Дм. Голгота України. Ч. І. Вінніпеґ, 1953.
50. Збірник на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою / Ред. М. Овчаренко. Париж; Чікаґо, 1962.
51. Бойко Юр. Російське історичне коріння большевизму. Мюнхен, 1955; Гомзин Б. Большевизм – органічне московське явище. Ганновер, 1957; Гадяцький М. Джерела московського комунізму. Торонто, 1960. Пор.: Лисяк-Рудницький Ів. Проти Росії чи проти радянської системи? // Лисяк-Рудницький Ів. Між історією й політикою. Б.м., 1973.
52. История Всесоюзной Коммунистической партии (большевиков): Краткий курс. [М.], 1946.
53. Вышинский А.Я. Курс уголовного процесса. М., 1927; Його ж. Теория судебных доказательств в советском праве. М., 1941; Кан А., Сайерс М. Тайная война против Советской России. М., 1947.
54. Малицкий А. Чека и ГПУ. Х., 1923; Бачинський П.П. Органи ВУЧК у захисті радянської влади на Україні (1918-1922 рр.) // УІЖ. 1969. № 1; Голіченко В.Д. Всеукраїнська надзвичайна комісія в боротьбі з контрреволюцією (1918-1922 рр.) // УІЖ. 1962. № 4; Голинков Д.Л. Крушение антисоветского подполья в СССР (1917-1925 гг.). М., 1975 та ін.
55. Для нашої теми особливе значення мають: Литвин А.Л. Красный и белый террор в России, 1917-1922 // Отечественная история. 1993. № 6; Хлевнюк О. Управление государственным террором // Свободная мысль. 1994. Май. № 7-8.
56. Пор.: Роговин В. Власть и оппозиции. М., 1993; Його ж. Сталинский неонэп. [М., 1994.]
57. Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. К., 1993; Його ж. Людина і система. К., 1994; Пристайко В., Шаповал Ю. Справа «Спілки Визволення України». К., 1995; Шаповал Юр., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні. К., 1997.
58. Реабілітовані історією. К.; Полтава, 1992.
59. Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні, 1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Кн. 12. К.: Либідь; Військо України, 1994; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції 20-50-ті роки ХХ ст. К., 1994; Ярош Б. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях, 30-50-ті роки ХХ ст. Луцьк, 1995.
60. Білокінь С. Джерелознавчі проблеми вивчення слідчих справ ННВД // Розбудова держави. 1992. Ч. 6.
61. Зона. № 5. 1993. С. 250-251 (пор.: С. 251-254); Зона. № 11. 1996. С. 238-239.
62. Архівно-слідчі справи репресованих. К., 1998.
63. Використання архівно-слідчих справ громадян, репресованих у 1920-1950-ті рр.: Метод. рек. К., 1997.